В Києві найлегше буде перейменувати вулицю Довнар-Запольського, яка сьогодні названа на честь Всеволода Довнар-Запольского, революціонера і соратника Степана Халтуріна, в той час, як її можна було б перейменувати на його батька Митрофана Довнар-Запольського, професора Київського університету, білоруського історика, етнографа, фольклориста, економіста, фундатора білоруської національної історіографії.

І таблички не довелося б мінять. Тим більше, що в Києві був прецедент, коли вулицю Федрова Олександра (радянського полярника) перейменували на Федорова Івана (львівського друкаря).

А ще сама біографія Довнар-Запольських підказує, що поява усяких Тарасів Чорноволів та Юріїв Коцюбинських не кажучи про Мирославу Бєрднік -- вона в нашому історичному тренді.