Не розумію, що таке рідна мова. Рідна – це та, якою мама промовляла до дитинки у колисочці? Ну, розмовляла зі мною мама російською, все життя розмовляє, хоча останні 60 років мешкає в Кіровограді, в Україні. Я опанувала українську, коли мені вже було 40.

Можна припустити, що рідна мова – це та, якою людина веде внутрішній діалог, тобто, сама з собою розмовляє. Так от, останні 12 років ловлю себе на тому, що мій внутрішній діалог – переважно українською мовою. Природно так якось вийшло. Хоча можу розмовляти сама із собою й російською, ясна річ. Сподіваюся, опаную ще англійську так само. Бо мої діти спілкуються самі з собою, наприклад, російською, українською, англійською, німецькою, в'єтнамською.

Чи рідна мова – та, з якою ти породнився, яку відчуваєш як настільки свою, що можеш бавитися з нею, створюючи авторські неологізми, що цілком відповідають мовній моделі? Так я знаю людей, які споріднені таким чином з купою різних мов.

Наприклад, знаю одну родину, де діти вільно володіють арабською, російською, сомалійською, афарською, французькою та англійською. Якщо їх спитати, яка мова їм рідна, вони вирячать очі від подиву: «Як це – рідна?» Вони Із дитинства чули навколо, спілкувалися всіма тими мовами водночас. Вони навіть не помічають, як переходять у спілкуванні з однієї на іншу, – варто лише заговорити російською, як вони переходять автоматом на російську. Зроби так само з афарською – перейдуть на афарську.

Немає проблем Із мовами взагалі. Коли вигідно знати багато мов, люди легко вчать багато мов. Просто в СРСР вигідно було знати лише одну – російську. А в формально незалежній Україні 1991 року мовна політика була цілком проросійською, от і весь секрет того, чому зараз так багато людей, які не хочуть вчити українську. Та вони не українську не хочуть, вони взагалі ніяку не хочуть, крім російської, – то інерція, звичка. Змінити державну мовну політику на таку, щоб українською та англійською було спілкуватися вигідно, – і люди швидко опанують мови.