Слід завжди мати на увазі, що головною рисою москвинів (та верескливих підмосквинків) є безмежна підлість, здатна пробивати будь-які днища, і фантастична брехливість, яка все ставить з ніг на голову і вивертає навиворіт.

Тому коли ви маєте справу з цією публікою, пам'ятайте: вони не здатні рахуватися ні з чиїми інтересами, крім своїх власних, і, зламавши ваш опір, будуть нагинати й тіснити доти, доки не позбавлять усіх елементарних прав і не зроблять з вас м'яку підстилку для своєї зони комфорту. А щоб зрозуміти їхні істинні наміри та фобії, слід обертати їхні твердження на 180 градусів.

Брудний скандал, затіяний Б. Кутєповим з приводу абсолютно законних вимог україномовних громадян до новоствореної поліції, виявив один дуже показовий тренд. І автор хамських дописів, і його численні апологети істерично наполягали на неприпустимості "агресивної українізації", яка "тільки шкодить державі".

Насправді, агресивна, впевнена у собі і консолідована українська спільнота - це найстрашніший кошмар русского міра. Наша нація є достатньо численною і творчою, щоб дати відсіч навіть такому небезпечному ворогові, як Росія.

Її завжди підводив брак етнічної солідарності, далекоглядності та комплекс меншовартості, який спонукав до надмірних рефлексій і вагань в умовах, коли зволікання було смерті подібно (ну і несприятлива геополітична кон'юнктура теж грала не останню роль в наших поразках, повсякчас збиваючи нас з ніг).

Тому українофоби зараз розвили шалену активність, що має на меті розколоти українську спільноту, яка ще не втратила своїх етновизначальних характеристик, на "дурних, відморожених вишиватників-фаріонщиків", що "хочуть посварити російськомовних і україномовних патріотів" та "розумних українців", котрі не звертають уваги на такі дрібнички, як Конституція, закони, гуманітарні засади державності та елементарна повага до корінної титульної нації, а разом з російськомовними патріотами мовчки роблять спільну корисну справу (розбудовують нову, європейську Хохляндію-Креоляндію, комфортну для всіх, крім тубільців, у якій кожен адекватний росіянин може почувати себе, як вдома).

Увесь цей лемент з приводу "неприпустимості агресивної українізації" є димовою завісою, яка приховує створення запасної платформи для росіян на випадок розпаду РФ, коли російське нечорнозем'я знову потребуватиме українських ресурсів, землі та м'якого клімату.

Щоб переконатися, що мова - то не дрібничка, а наріжний камінь нашого буття, подивіться на карту поширення української мови на початку 20 ст. і порівняйте з нинішніми її границями - і ви усвідомите, що ареал нашої нації стискається, як шагренева шкіра. І що далі нам відступати просто нікуди. Позаду навіть не Збруч, а банальна еміграція, бо російський ведмідь - то така тварюка, яка пертиме доти, доки не отримає чоботом по писку і рогачем у дупу. І чим далі ми його пустимо, тим важче буде його стримувати...

Кажуть, російськомовний начальник нової поліції на колегії МВС таки послуговувався державною мовою. Під тиском громадськості. І нічого страшного з ним не трапилося. Українська мова - то не боляче і не смертельно для СПРАВЖНЬОГО українського патріота. Вона смертельна тільки для русского міра.