Нічого екстраординарного не відбулося. Як і передбачалося, Росія заблокувала прийняття резолюції Радою Безпеки ООН (РБ) з заснування міжнародного трибуналу щодо катастрофи малазійського літака влітку минулого року. Москва залишилася на самоті, так як на чиюсь підтримку вона розраховувати не може. Навіть її потенційні якщо не союзники, то доброзичливці в особі Китаю, Анголи і (звернімо увагу!) Венесуели вважали за краще утриматися, але не приєднатися до Росії в негативному голосуванні. Так що назвати таку самотність гордою можуть тільки російські федеральні канали. Їм же не звикати, на чорне казати біле. Насправді це вкотре підтверджена міжнародна ізоляція.

Характерна така обставина. Постійний представник Венесуели при РБ Рафаель Рамірес сказав, що «ми б не хотіли, щоб цей жахливий інцидент і страждання жертв використовувалися в політичних цілях» і Радбез «не володіє компетенцією для створення міжнародного трибуналу або спеціального кримінального трибуналу». Про передчасність створення трибуналу говорили Ангола і Китай. Говорити щось говорили, але проти не проголосували. За цих умов це непряма підтримка внесеної резолюції. І якщо Китай давно дотримується такої тактики, то з Венесуелою це щось новеньке. Мабуть, в Каракасі при всьому напускному антиамериканізмі не хочуть занадто дратувати Вашингтон. Після врегулювання відносин між США і Кубою в Латинській Америці якось мода на протистояння з Америкою сходить нанівець.

До того ж економічне та фінансове становище Венесуели у зв'язку зі зниженням цін на нафту наближається і досить швидко до катастрофічного і тут вже не до гучних антиамериканських вивертів. Адже Москва не допоможе. Вона до того ж далеко, а Вашингтон майже поруч.

Які ж наслідки блокування Росією резолюції РБ?

Безперечно, що як мінімум дві країни на цьому не заспокояться. Як заявив міністр транспорту Малайзії Ліоу Тіонг Лай, «Малайзія також вивчить інші підходящі варіанти механізмів (кримінального) переслідування у зв'язку з тим, що сьогодні сталося. Ми не зупинимося на цьому і ніколи не здамося».

Аналогічно висловився і прем'єр-міністр Нідерландів Марк Рютте. «Як я вже неодноразово говорив, існують інші способи притягнути винуватців до відповідальності, як на міжнародному, так і національному рівні. Тепер ми маємо намір зосередимося на цих способах разом з іншими державами - членами Міжнародної слідчої групи при широкій підтримці міжнародного співтовариства... Винні мають бути притягнуті до відповідальності, і їм не можна дозволити уникнути правосуддя».

Наступним варіантом можливе винесення подібної резолюції на сесію Генеральної асамблеї ООН. Там її прийняття можливо простою більшістю, проте треба враховувати, що воно буде носити рекомендаційний характер і не зобов'язує Росію співробітничати з трибуналом.

Так само можливе створення трибуналу на основі міждержавних угод. Так був заснований Спеціальний суд щодо Сьєрра-Леоне для переслідування осіб, які вчинили злочини під час громадянської війни.

Посилання Росії, що в подібних випадках, як з малазійським літаком, ніяких трибуналів не створювали, в цьому випадку не мають підстав. У них не було необхідності, оскільки відповідні країни визнавали свою провину. Так було з інцидентом 1983 року з південнокорейським літаком. Москва прямо визнала, що пасажирський лайнер був збитий радянським льотчиком. 2001 року літак авіакомпанії «Сибір» був збитий над Чорним морем українською ракетою. Київ виплатив компенсацію родичам. 1988 року ракета з американського крейсера над Перською затокою знищила літак авіакомпанії «Іран Ейр». У Вашингтоні одразу визнали це і виплатили відповідні компенсації. У нашому ж випадку Москва категорично відмовляється визнавати що-небудь за собою і постійно блокує, наскільки це в її силах, будь-який судовий розгляд. Що й наводить на певні роздуми.

З формальної юридичної сторони ніяких прямих механізмів змусити Москву співпрацювати з трибуналом, немає. Тим не менш, є непрямі засоби. Зокрема, фінансові та обмежувальні.

По перше. Конфіскація російської власності за позовами відповідних країн. Такі прецеденти вже є і логічно припустити, що подібне буде використано.

По-друге. Жорсткість вже оголошених санкцій і їхнє географічне розширення. Процес уже пішов. Як передає РБК, в заяві глави європейської дипломатії Федеріка Могеріні говориться, що до продовжених економічних санкцій Євросоюзу стосовно Росії приєдналися ще шість країн: Чорногорія, Албанія, Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія і Україна. І всі вони не члени Євросоюзу. Раніше повідомлялося, що Грузія приєдналася до санкцій проти Росії.

Для посилення санкцій зовсім не потрібно їх розширення. Як пише московська газета «Коммерсант», США і Євросоюз збирають відомості про структури, афілійовані з російськими фізичними та юридичними особами, які є в американському та європейському чорних списках. Також на Заході займаються виявленням лазівок, які російські компанії використовують для обходу секторальних санкцій, таких як обмеження на постачання обладнання подвійного призначення і технологічний обмін. Європейське дипломатичне джерело нагадало, що у західних країн, особливо у США, накопичений «величезний досвід» з виявлення схем щодо обходу санкцій. «За багато років вони досконально вивчили всі хитрощі і прийоми, до яких вдавалися іранські компанії, обходячи заборони і бар'єри, передбачені західними санкціями. За наявності політичної волі подібні канали можна перекрити, в тому числі і для Росії».

Неконструктивна позиція Росії з проблеми трибуналу якраз може посилити таку політичну волю. Зазначимо, що тільки загроза потрапляння в чорний список США і ЄС змушує, зокрема, китайські фірми і банки відмовлятися від співпраці з російським партнерами. І подібне становище для Москви буде тільки погіршуватися.

В результаті блокування резолюції посилиться як дипломатичне, так і пропагандистське протистояння. Як пише The New York Times, Росія своїм вето накликала на себе обурення країн, які в минулому році в результаті катастрофи «Боїнга» втратили своїх громадян. Газета також пише, що вето Росії не було несподіванкою, але знову пробудило тертя і образи, спровоковані загибеллю літака.

Головний редактор журналу «Россия в глобальной политике» Федір Лук'янов в Газете.Ру зазначає, що «Приблизно зрозуміло, як будуть розвиватися події після Радбезу: «Юридичних наслідків не буде, але політичні у вигляді потужної інформаційної хвилі будуть помітні. Послідує дуже потужний інформаційний накат... Оскільки будь-який інший трибунал або орган, створений замість запропонованого в резолюції, не нестиме ніякої юридичної сили, залишається продовжувати накат. Інформаційне протистояння між Росією і Заходом посилюватиметься».

Вже очевидно, що відносини Росії з західними країнами будуть погіршуватися. Дипломатично Москва опиниться у ще більш глибокій ізоляції.

Для внутрішнього споживання будуть організовані поїздки спеціально підібраних європейських парламентаріїв до Криму і на Донбас.

Відповідно в своїх країнах вони будуть співати пісні, слова яких їм зададуть у Москві. Однак ця телевізійна картинка ніяк не розв'язує головної проблеми, пов'язаної з погіршенням відносин із західними країнами і обмежень свободи дій для російської дипломатії.

Тут можливі кілька варіантів розвитку подій, з яких виділимо три найбільш імовірні.

По перше. Москва може почати дипломатію дрібних поступок, натомість вимагаючи аналогічних кроків з боку Києва. Головним залишатиметься якимось чином легалізувати так звані ДЛНР і наполягаючи на прямих переговорах з «представниками Донбасу». При цьому важливим для Кремля буде збереження обличчя як в міжнародному плані, так і у внутрішньополітичному. Лінія ця від початку суперечлива і буде сповнена численних відступів, повернень тощо.

По-друге. В якості прямої відповіді почнеться нагнітання військової ситуації на Донбасі, і чим сильніше буде міжнародне засудження, тим активніше будуть діяти сепаратисти-терористи і розташовані на окупованій території російські війська. Фронтального і масштабного наступу на українські позиції не буде, але спроби локальних наступальних дій на кшталт типу Мар'їнки цілком можливі. Сенс дуже простий - чим сильніше зовнішній тиск - економічний, фінансовий, дипломатичний - тим напруженіше буде на Донбасі. Як кажуть, вибирайте варіант.

По-третє. Посилюватимуться спроби почати прямі переговори з США і Німеччиною, інших Кремль вважає для себе не відповідними за рівнем, про долю не тільки Донбасу, але й з інших проблем. Головна мета Москви - провести свого роду обмін України на будь-які дії на користь західних країн в інших регіонах світу.

Дуже багато буде залежати від економічної та фінансової ситуації в Росії. Поки Путін і Ко вважають, що є можливість перечекати складні часи і за рахунок наявних запасів дочекатися зростання цін на нафту.

Якщо нафта зупиниться в падінні вартості і відповідно зменшиться девальвація рубля, то зовнішня ізоляція, в тому числі і щодо трибуналу стосовно малайзійського літака, Кремль не сильно засмутить, і криза на Донбасі буде залишатися в нинішньому положенні.

Триваюче погіршення внутрішнього становища змусить Путіна ще сильніше консолідувати еліту, так як розширення санкцій вже почне їм загрожувати втратою особистої свободи при потраплянні за кордон Росії.

На цьому етапі російському національному лідерові це й потрібно. З його точки зору, ситуація Росія проти усього світу для нього найбільш комфортна. Народу ж російському федеральні телеканали розкажуть, що в обложеній фортеці якось спокійніше і хто їм це спокій забезпечує.