Шкода, що наші винороби не роблять доброго вина. Шкода, бо вміють робити. Просто вони знають уподобання наших людей. Бо наші люди не п'ють, вони напиваються. Вони п'ють для того, щоб забути, – а не для того, щоб згадати.

У цьому сенсі наші люди глибоко трансцендентні. Вони якнайшвидше хочуть опинитися в іншому світі. У світі своїх марень, у світі без меж і кордонів, без правил і умов. Винна культура цього не дає. Винна культура іманентна, вона тримає на цій землі, вона просто трохи дає легкості і радості, вона робить тіло легким, готовим злетіти, вона розв'язує язики і пам'яті – але поступово, дуже повільно. Вино – це земний напій, і якщо ви хочете з ним злетіти в інший світ, то злітатимете повільно, ледь-ледь – і обов'язково з усією землею, усією планетою.

Нашим людям поки цього не треба. Їм потрібне забуття, трансценденція тут і тепер, стрибок у невідоме, чорна діра, сп'яніння, провалля, бурхливий сон. Будь-який наш сантехнік, який закінчує день пляшкою горілки – сюрреаліст і містик-апофатик.