Я інколи потай спостерігаю за тим, як люди читають соцмережі у своїх телефонах. Здебільшого це вконтакте, як правило –  швидкий скролінґ, прокручування стрічки із рідкими зупинками на півсекунди, щоб поставити сердечко. Інколи дівчинка / хлопчик повертається до фоточки, яку пропустили на космічній швидкості свого скролінґу, й усе-таки ставить сердечко. Реакція тільки на картинки, літер тут немає.

Скролінґ цілком повноцінно замінює зепінґ (швидке перемикання телеканалів за допомогою дистанційного пульта – UAInfo), і стає ще нещаднішим, бо стрічка вже прокручується без зупинок і без будь-якого затримання інформації.

Інтернет не є «вільнішим» середовищем інформації, ніж телек, якщо його «споживати» так само бездумно. Думки чи їх відсутність винятково в наших головах. «Носії» тут не грають жодної ролі, оскільки воно не є повідомленням – Medium is NOT the message. Ми самі наповнюємо свої екрани, вони є нашими дзеркалами, а не навпаки.