Ще по цьогорічному Нобелю (почитала коменти). Схоже, українців так і не зацікавило, ЩО ця премія означає ДЛЯ НАС (ні, зовсім не те, що соленізантка "народилась у Франківську"!)). "Картагена нашої провінційности", про яку писав іще Хвильовий, вперто не дає розгледіти нічого поза "російським контекстом", - все-таки 15 років "путінізації" укр. інформпростору дарма не минули.

Тому конспективно, кілька гол. пунктів, з лінками.

1) Виношу сюди з привату фаховий комент роздратованого (і слушно!) літературознавця- на відм. від неї, я спеціально укр. реакції не відстежувала, але те. що присилали, змусило й мене згадати - не "премію BBC")), а ще один прекрасний мем Хвильового: "МОСКОВСЬКІ ЗАДРИПАНКИ" (с)))

2) ЩЕ РАЗ повторюю сказане для польського Newsweek (теж нікого з укр. ЗМІ не зацікавило?)) - заженіть у Ґуґлтранслейт і подумайте над 2-м абзацом (2009-го мене з премією Герти Мюллер купа європейських критиків і літераторів вітали так само, як сьогодні з премією Алексієвич, - тому що це був ПЕРШИЙ, після 1980-х, розворот "Нобеля" в бік трагедії Східної Європи в форматі Soviet story, і всі західні аґенти впливу Кремля тоді завили як вампіри на світлі, і небезпідставно)): від перших днів Майдану Герта стала в наскрізь "ватній" (з усуціль скупленими Газпромом елітами!) Німеччині найвпливовішим "адвокатом України", тільки теж не пам'ятаю, щоб хтось з українців їй за те дякував...

Так ось, тоді, в 2009-му, було ще тільки "тепло", а от тепер - уже "гаряче"! Тож думайте, шановне панство, хоч трохи масштабніше, ніж "у межах Франківська")), - і не спішіть вивалювати в публ. простір усе, що слина на язик принесе, бо принести вона може зовсім "не з того поля" взяте...

3) Про те, "коли буде український Нобель". Відповідь тут проста й коротка - коли виграємо війну.)) Бо Нобелівська премія від усіх інших відрізняється тим, що це найбільший у світі МІКРОФОН: вона робить лауреата ВЧУТНИМ у всіх куточках планети. Саме тому вона - авжеж, політична, а її історія - така драматична (почитайте хоч би дослідження Ів.Толстого про передісторію премії Пастернака!), і невипадково 1985 р. в таборі було вбито Стуса (так, у нього були шанси!) - і моя минулорічна пропозиція номінувати від України Голобородька теж недарма викликала була, першою реакцією, "вибух зашитої вати" (правда, замовкли, коли з'ясувалося, що той лист вирвав поета з Луганська перед самим носом у росіян, але реакція вийшла - ну дууже показова!)) Тож не робімо собі ілюзій - "думаймо, читаймо", і т.д. за класиком. І вміймо бачити, де історична вода ллється "на наш млин", - і не плювати в ту воду.

4) Про значення зробленого С.Алексієвич для світової літератури - тема окрема (тут на ФБ я про це не раз згадувала, особливо перед торішнім Книжковим Арсеналом, - як вона, русифікована білоруска і "дочь советского офицера", чесно "відпрепарувала себе" - і тим "відпрацювала" за всю, "дезертирувану" з поля історичної відповідальности рос. літературу, і як їй вдалось те, що не вдалось Толстому - "мысль народная" (с), - і як та "мысль", при чесному письменницькому вгляді, виявилась Великим Епосом Російського Танатосу, - епосом, котрий переживе і свою авторку, і нас із вами - як головний ЛЮДСЬКИЙ документ усього "чекістського століття": Солженіцину й не снилось, Сартр од заздрощів на таку "заанґажованість" ридає в могилі...) Тобто, премія Світлани - це сигнал до дуже серйозної переоцінки цінностей і в літературі також, - але про це вже хай докладніше пишуть літературознавці))