Гуляю парком. Злегка грає музичка. Люди стоять розмовляють - зустріч з кандидатом, молодим симпатичним чоловіком. Видно, зустріч дійшла кінця, бо люд розходиться. Враз до кандидата підходять четверо поліцейських.

- Ви ж кандидат?

- Кандидат.

- Допоможіть! На сусідній вулиці в будинку просто біда. Живе чоловік, який збирає сміття надворі і приносить у квартиру. Сусіди задихаються. Сморід стоїть невимовний! Повна квартира тараканів і крис.

Помічники кандидата шепчуть, що то вже не його округ, не його проблема. Той, кивнув, але не йде:

- А чим же я можу допомогти? Піти поприбирати? Так я ж і в квартиру зайти не можу. В мене немає таких повноважень.

- Та Ви розумієте, - не відступаються полісмени, - він вмикає газову плиту і гріється, а там гори сміття! П'ятий поверх. Загориться будинок, буде біда.

Кандидат телефонує комусь, кличе. Підходять ще двоє молодих хлопців. Виявляється, юристи.

- Так, ми мали колись уже подібну справу. Перш за все, треба призначитти психіатричну експертизу...

Стали надиктовувати поліціянтам список дій. Обмінялися телефонами.

Стою осторонь, спостерігаю. От воно їм треба? Хлопцю, який іде в Київраду, і якому то не його округ, і хлопцям з дівчиною, які поліціянти.

Виходить треба. Переживають. Небайдужі. Наша молодь. Стою, милуюся.