Належачи волею вищих сил до секти держслужбовців, я сповідую ззовні безжальну, але по суті глибоко гуманістичну доктрину ротації. Вона передбачає планову, протягом двох років, заміну державного апарату в пропорції 80/20, де 80 – нові відібрані на конкурсі кадри, а 20 – кваліфіковані носії інституційної пам'яті. Звільнені держслужбовці можуть із користю використати вивільнений час, підучитися, почистити карму і за результатами конкурсу згодом знову потрапити до секти.

Якби цей процес був запущений одразу після перемоги Революції гідності, ми б уже готувалися вітати нашу нову держслужбу. Та – і зараз буде сюрприз – не так сталося, як гадалося.

З лютого 2014 пройшов 21 місяць. Й ось, нарешті, країна дочалапала до нового закону про держслужбу. Якби все робилося по-людськи, то це мав бути один із перших законів.

За цей час ледь жива держслужба:

– змучилася загалом непідйомним для себе завданням робити якісні реформи;

– знудилася від безкінечних внутрішніх змін самої себе;

– дивом утрималася на плаву завдяки волонтерам і фанатикам;

– ледь не знепритомніла від неможливості регулярно освіжати кров;

– опустилася до рівня принизливого жебрацтва.

Така держслужба вже 21 місяць задовольняє корупціонерів-патріотів. Логіка проста:

– чим бідніший чиновник, тим простіше його корумпувати;

– чим більше старих кадрів, тим більше старих схем;

– чим менше реформ, тим більше маніпуляцій, а отже, див. два попередніх пункти.

На держслужбі трапляються гарні держслужбовці, а от гарна держслужба, як дієва система, не трапляється. Відповідно, вимагати гарних реформ від поганої держслужби – це брехати самим собі.

Зважаючи на викладене, сьогодні у мене до шановних депутатів лише три простих прохання:

– дайте держслжубцям нові прозорі правила гри;

– дайте держслужбовцям гідне ставлення до них;

– дайте громадянам нормальну держслужбу.

І громадяни, і держслужбовці на це заслужили.