Мали зустріч з Aivaras Abromavičius.

Говорили про план дій про перезавантаження Уряду, задали непрості питання щодо держпідприємств, внутрішньої кухні Уряду, "контактів" з людьми Мартиненка та Кононенка.

Розказали Айварасу про збуджений виступ Арсенія Петровича у Раді, коли останній заявив, що Айварас тепер "під його особистим захистом".

Айварас не стримував сміху.

У Прем'єра, безперечно, талант перевертати ситуацію з ніг на голову та перекладати відповідальність на інших, але одне погано:
ніхто вже більше йому не вірить, та й хто хоч раз дивився "годину запитань", засідання Уряду чи особисто спілкувався з Арсенієм Петровичем - все чудово розуміє про його відносини з міністрами, його манеру спілкування, його командних дух та "захист".

Нам треба навчитися парламентському контролю над підзвітним нам Урядом та вимагати відповільних наслідків гучних звинувачень у корупції високопосадовців!

У жодній іншій європейській країни не могли б голосні публічні звинувачення від Міністра Економіки - залишитися пустотою.

У жодній іншій державі Президент не дозволив би собі після таких звинувачень "єднати" Уряд, примусово повертати назад міністрів, які вже не хочуть працювати з Прем'єром та мовчати щодо об'єкту звинувачень - ключового депутата його ж Президентськоі фракції.

Саме тому українська політика і сприймається, як шоу з елементами трагікомедії, де жоден скандал - немає продовження, ніхто з високопосадовців ніколи не йде у відставку через європейське поняття якоїсь "втрати суспільної довіри".

І "випихувати" таких людей з крісел доводиться - вмовляннями, майданами, скандалами, європейським тиском і українськими шинами.

У Європі ж міністри йдуть у підставку, а депутати складають мандати через суспільний резонанс у використанні в приватних цілях "авіа міль" (або знижок), що були зібрані під час службових відряджень.

У нас - по-азіацькі міцно тримаються за крісла і трибуни до останнього...

Така географія, мабуть - на перетині Європи й Азії, демократії та авторитаризму...