Вперше довелося побувати в Ірані.

Країна, сила якої через санкції, що тривали довгі роки, наче завмерла в часі.

80 мільйонів населення, яке щороку додає ще один мільйон. Величезний потенціал і безумовний лідер регіону.

Фантастичний Тегеран, в якому сповна відчуваєш кожен напівтон 50 відтінків сірого. 15 мільйонів його мешканців, які в єдиному, лише їм зрозумілому ритмі, одночасно переміщаються на сімох мільйонах автомобілів. Безмежне місто, осердя контрастів, яким можна пересуватися безкінечно без єдиної ями на дорозі.

Безумовно, ця держава – rising super power.

160 делегацій з усіх країн світу лишень упродовж останніх півроку.

Обговорюють все, домовляються і йдуть вперед.

У рамках п'ятого засідання міжурядової комісії обговорили й питання інфраструктури.

Домовилися впродовж наступних трьох місяців провести повномасштабні консультації в сфері морських портів та авіації.

Високий потенціал має співробітництво у сфері залізничної інфраструктури: від участі наших держав у транспортному коридорі країни Перської затоки – ЄС до участі України в модернізації рухомого складу іранської залізниці, побудові нових колій на території Ірану. В травні чекаємо іранську делегацію в себе. Наша мета – за цей час вийти на чіткі домовленості і контракти.

Не без ложки дьогтю – в України не буде жодного шансу, якщо ми будемо миритися з ситуацією, що хтось недопрацьовує, замість роботи вирішує приватні справи. Не буде прогресу, якщо має місце застій чи регрес.

Ми повинні навчитися чітко виконувати обіцяне. Домовилися – зробили. Якісно, вчасно. Лише тоді маємо право пишатися.

Врешті-решт, шлях аріїв пролягав Україною).

8:00 ранку – приліт в аеропорт "Бориспіль", 10:00 ранку – нарада в міністерстві. Чим займаються держслужбовці – ніхто не знає...