Багато хто знає старий жарт про "бронекопитні" дивізії часів СРСР. Але анекдотичні "бронекопитні" – це насправді ніщо у порівнянні з недавніми реаліями.

Відповідно до президентського указу від 30.10.2000 № 1173 від 2000 року у складі Збройних сил, Держприкордонслужби та Національної гвардії існували (до недавнього внесення змін у згаданий указ чинним президентом – UAInfo):

30 окремий лінійно-вузловий Криворізький орденів Богдана Хмельницького, Червоної Зірки та Захисту Вітчизни Румунської Народної Республіки полк зв'язку (!);

73 Померанський орденів Червоного Прапора і Суворова центр зберігання, утилізації та передпродажної підготовки озброєння і військової техніки (!);

Харківський гвардійський ордена Червоної Зірки інститут танкових військ імені Верховної Ради України Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут";

24 окрема механізована Самаро-Ульянівська Бердичівська Залізна ордена Жовтневої Революції, тричі ордена Червоного Прапора, орденів Суворова і Богдана Хмельницького бригада імені князя Данила Галицького;

121 окремий гвардійський лінійно-вузловий Фокшансько-Мукденський орденів Олександра Невського і Червоної Зірки полк зв'язку.

Ну й "контрольні" в голову:

45 Римнікський орденів Кутузова, Богдана Хмельницького і Червоної Зірки полк Національної гвардії України;

Навчальний гвардійський Оршанський орденів Суворова, Кутузова і Олександра Невського центр підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби імені генерал-майора Ігоря Момота.

Я не знаю, якими аргументами керувалися ті, хто розробляв цей указ і подавав його на підпис Кучмі і Литвинові (чий підпис стоїть під оцим додатком). Але по-моєму це називається шизофренія на марші.

Яку "вітчизну" готувалися захищати солдати і офіцери 30 полку зв'язку? Румунську народну республіку, якої не існує з 1989 року?