"Бывшие люди".

Це поняття Сталіна в "підсумках першої п'ятирічки", яке стало дуже популярним у 1930-х роках. Його цитували всі ті, хто здійснював чи підтримував терор. У самій доповіді Сталін вживає його вісім разів – тобто це не випадкова метафора, а, можна сказати, базовий концепт терору.

"Бывшие люди" – це ті "залишки" переможених класів, які продовжують свій тихий і невидимий саботаж комунізму, а тому їх треба знищити. І їх знищували, мільйонами.

Так усередині "комунізму" з'являється відверто расистський та нацистський концепт, який ділить людей на, власне. людей – і на "недолюдей", "підлюдей", "унтерменшів", "колишніх людей".

Технічна відмінність з нацизмом полягає лише в тому, що для нацизму критерій поділу був біологічним, а для сталінізму – історичним. Ти міг бути "людиною", але в певний момент "Історії" переставав нею бути, ставав "колишньою людиною". Ставав перепоною для історії. 

І сталінізм був у цьому сенсі дуже гнучким, рідинним: шлях від "людини" до "колишньої людини", від "святого" до "проклятого" міг бути дуже коротким. Сьогодні ти керівник НКВС, а завтра тебе розстріляло твоє власне НКВС.

І ти не помічаєш, як раптом стаєш "бывшим", тобто – мертвим.

"Бывшие люди".

Жах.