У моєї сестри є знайома, яка на фразу про те, що моя Інна дуже смачно готує, сказала: "Но дети-то у нее страшные. И сама она на рыбу похожа".

А ще нещодавно вона дуже впевнено заявила, що наші сусіди поставили новий паркан, щоб їм усі заздрили. "Мы вот с моим Сережей решили оставить наш старый деревяный забор. Мы не хотим, чтобы нам все завидовали. Но мы бы тоже могли".

І ось почувши це "но мы бы тоже могли" я, здається, зрозуміла усе. Справа в тім, що якщо ти нічого в цьому житті не створюєш - тебе ніколи не будуть критикувати, ти ніколи не вийдеш із зони комфорту, ти ніколи не дізнаєшся про свої помилки, залишившись у власних очах ідеальним.

Тобі ніколи не скажуть, що ти написав погану книжку чи статтю. Що твоє кіно - безглузде, ще й діти погано виховані. І що малювати ти не вмієш, а співати тим більше.

Найцікавіше, що ці критикани будуть ставити клеймо негативу на усю вашу роботу, а не на окремо взятий проект. І обов'язково будуть аргументувати необхідність своїх слів фразою "Я маю право на власну думку".

А ще їх можна розпізнати за словами типу "Але ми б теж так могли. Просто не хочемо". Або й взагалі - "я б міг зробити краще". Але чомусь, звісно, не зробив.

А ще такі люди часто кажуть про те, що "взагалі я б у суперечку на таку нікчемну і не варту уваги тему не влазив би, але...". Але, звісно, влазить.

Такі люди часто кажуть, що мол "як він\вона може критикувати книги, якщо сам ще жодної не написав\ла", "як вона може писати про моду - у неї ж ноги криві", "тю, так вона пробігла напівмарафон, щоб допомогти онкохворим дітям, але якби дуже хотіла допомогти, то марафон би бігла"...Ще один, мій улюблений, приклад. Коли я ще з багатьма почала голодування під Українським Домом проти мовного закону Колесніченкака-Ківалова (залишимо на потім дискусію про доцільність або недоцільність такого кроку), в коментах під одним з постів була бурхлива суперечка про те, чи почала я голодування, щоб схуднути, чи просто: "Подивіться, вона ж жирна, вона просто хоче похудать". А потім було: "Вона втратила свідомість на 12-тий день, я б довше протримався". І байдуже, що ми були під 40-градусним сонцем на розпеченому граніті. Звісно, ці критикани все зробили б краще за вас. Все. І навіть ваше життя вони б прожили краще, ніж ви.

Такі люди ніколи не скажуть вам про те, що вам потрібно "підтягнути" і де "допрацювати". Вони просто скажуть, що ви - г*вно.

Так от - тримайтеся від таких людей подалі.