Добровольців усувають від бойових дій і війни загалом. Активістів правої політичної орієнтації саджають за шитими справами в тилу. Та ці дії, спрямовані на утримання влади і ліквідацію загрози з боку патріотів і націоналістів, лише наближають кінець солодкого режиму політичних імпотентів і колабораціоністів.

«Азов» передислоковують у Запорізьку область для виконання безглуздих завдань з огляду на кваліфікацію, підготованість та досвід бійців, набутий у бойових зіткненнях і чисельних навчаннях із залученням висококласних військових фахівців, яких надавала далеко на держава. Навіть якщо така передислокація часткова, це дає змогу зрозуміти логіку командування Національної гвардії, зокрема Аллєрова. Вони усвідомлюють, що добровольці для того і йшли воювати, щоб убивати ворогів, ефективно оборонятись і відвойовувати наші землі. Вони готові до смертельної небезпеки і прагнуть убивства максимальної кількості ворогів. Для нас бій - це честь і винагорода, змога проявити себе і здійснювати справжні вчинки. Ці якості не властиві більшості звичайних військових.

Ми не вписуємось у плани вищого політичного і військового командування держави, яке все більш очевидно демонструє свої плани: передати нашому ворогу обумовлену заздалегідь територію всупереч волі нації і кожного гідного громадянина України. Це для нас РФ зі своїми маріонетками є ворогами. Для них це партнери. Це для нас вони прагнуть капітуляції. Вони залишаться в плюсі і, більше того, мають високі шанси зберегти образ прекрасних дипломатів, борців за мир будь-якою ціною, жертв агресії.

Міф про самодостатність нашого військового угруповання у секторі «М» (Маріуполь) і надійний захист цього міста від загроз є жалюгідним. Навіть повіривши у це, стає очевидним висновок про жалюгідність керівництва НГУ у професійному плані. Передислокація підрозділу добровольців, які звільнили Маріуполь від терористів і утримували протягом двох років є у тил є безглуздям: найефективніший інструмент оборони міста, перевірений на практиці - усунутий, а бійці без знання кон'юнктури, без досвіду ведення бойових дій на підступах до Маріуполя - висунуті.

Як мінімум, завдання з охорони недіючих блок-постів для добровольців, які ініціативно здійснили єдину успішну наступальну операцію за весь хід війни - принизливо. Можна ще згадати парад до 25-річчя Незалежності, на якому добровольцям навіть не було приділено уваги, як тим, хто у ситуації невизначеності та неорганізованості, бездії державних та військових структур, брав на себе відповідальність і йшов на смерть, зупиняючи ворога буквально усіма засобами. Картина довершується явним применшенням кількості полеглих у війні, починаючи з 2014 року, що було озвучене Порошенком на тому ж параді і демонструє зневагу до подвигу Українських військових. Лицемірні слова, які на його думку хоче чути «Захід», оголюють правду про байдужість до Українців.

Оточення у Дебальцевому було назване начальником генштабу Муженком успішною операцією. Порошенко не втомлюється заохочувати наших воїнів помирати і калічитись і аж ніяк - не перемагати. Напрошується висновок: операції організовані ними і такими як вони є операціями, успішним результатом яких є максимальні втрати з нашого ж боку.

У ситуації політичної і військової бездарності вищого керівництва країни, добровольці прагнуть воювати і відвойовувати наші території, захищаючи життя кожного Українця. Єдине, що потрібно від держави - не заважати. Проте це, очевидно, є нездійсненною задачею для цих людей. Їхня орієнтація на інтереси ворога стає все більш явною.

Зміна влади в Україні і ліквідація таких персонажів з політики стає питанням часу. Кожна їх дія стає все більш ворожою для нації. Кожен їх крок тепер - цвях у власну труну. Кожен їх вчинок є каталізатором Революції, розпочатої на Майдані. Її результатом буде встановлення влади Нації у власній державі.

Ми - народ. Ми - нація. Ми всюди. Нас мільйони. Кожен із нас бачить події, що відбуваються і все ясніше розуміє, що момент нашого спільного виступу наближається. Заважати нам захищатись і відвойовувати своє - справа небезпечна. Ми це ще продемонструємо.