У соцмережах укотре розгоряється палка дискусія: можна чи не можна, треба чи не треба проводити відбір у перші класи.

Моя власна позиція – не треба. Це порушує право на вільний доступ до освіти та може завдати дитині психологічної травми.

Читайте також: Без зошитів і нав'язливого збирання грошей. Як у європейській школі ведеться

Але що робити, коли заяв до школи 200, а місць – 90? Це в нашій школі. А є й набагато більші співвідношення. Тобто все одно якась процедура має бути.

Та ось що цікаво. Дитина шести-семи років таки пішла до школи – і раптом виявляється, що вона не привчена мити руки, не вмивається без персонального нагляду, не вміє одягнутися, застібнути куртку чи зав'язати шнурки.

І починаються в соцмережах або в заявах до високих інстанцій флешмоби на кшталт: "вчителі-нелюди, пустіть до класу, щоб одягнути дитину!"

От тоді в мене виникає питання до батьків: це точно школа винна, що дитина не одягнута? І, може, критерієм зарахування до школи має стати здатність дитини мінімально (одяг, взуття, охайність) самостійно себе обслуговувати?

Читайте також: Нічні страхи про школу: чому її досі ненавидять

Додам сюди ще з обговорення. Більшість дітей адаптується в школі досить швидко.Деяким треба особлива увага – саме увага вчителя. Бо це прискорить процес адаптації.

А от коли мама постійно робить замість дитини те, що дитина має робити самостійно, – процес адаптації невиправдано затягується, в дитини формується "навчена безпомічність": навіщо робити самому, якщо мама зараз прийде, насварить вчительку – й мене одягне?