Не маю бажання шукати зовнішніх ворогів. Ми самі собі вороги. Ми дозволили маніпулювати собою. Не довіряємо нікому - бо нас колись надурили. Політики всі продажні - і нічого не змінити. Корупція не переможна - і знову я один, що можу вдіяти. Ми звикли домовлятись з совістю і власною гідністю.

Ми звикли перекладувати вину на когось - виправдовуючи свої дії чи бездіяльність в першу чергу перед самими собою. Споконвічне прагнення до волі трансформувалось в вряди-годи вияви непокори від ріжних груп і групок населення. Які виступаючи проти одного й того навіть не можуть до купи скластися. І здається нічого не заважає - цілі одні, ідеали й погляд на досягнення цілей.

Читайте також: В українців стає правилом стадно цькувати слабшого - політексперт

То, що заважає? На мою думку варіантів два: зневіра у власних цілях у більшості і манія величі у меншості. Нам підживили власну неповноцінність. Національну ідентичність. Ми боремось за мову - розмовляючи російською, дивлячись фільми російською і в більшості випадків переходимо на російську, бо співрозмовнику так зручніше. Ми відстоюємо Незалежність - не вимагаючи цього ж від влади, то як це?

Від кого нам потрібна незалежність? Ми навіть не спроможні згуртуватись навколо маленької справи. Чому наші предки козаки покидали домівки і йшли на війну незважаючи ні на що. Вже не говорячи коли ворог приходив до них. Ми не віримо у свою спроможність відстояти дане нам.

Читайте также: А теперь про нас. Чего молчим-то? Одурели от негатива?

Гуртуємося браття й сестри. Тільки разом ми сила. Давайте відкладемо власні амбіції до кращих часів. Бо не буде де їх реалізовувати. Відстоїмо Україну а далі будьте хоч Президентами хоч депутатами, аби в серці Вашому була відповідальність за Батьківщину та за народ який Вам ту високу довіру надасть.