Регулярно читаю на ворожих сайтах про звірства ЗСУ та інших силовиків стосовно мирних мешканців на території, контрольованій Україною. Паралельна реальність. Я проти того, що зазвичай називають звірствами, але я за ефективну боротьбу з ворожою агентурою. А вона практично не ведеться, і не з вини конкретних силовиків, бо вони зв'язані по руках і ногах.

Кілька разів за війну, коли не вистачало людей, нас залучали до невійськових операцій - таких як патрулювання вулиць і перевірка документів. Крайній раз брала в тому участь ще минулого року. Ось як усе відбувалося. Дуже багато силовиків зайшли у прифронтове місто, яке часто обстрілюється ворогом, і перевіряли в людей документи. Причому лише у тих, що перебували у громадських місцях або на власних подвір'ях. Зайти в дім без дозволу господарів не можна, бо нема повноважень. Якщо зайдеш, а в домі нічого незаконного немає, проблем буде - мамо, не горюй.
Якщо у людини в паспорті місцева прописка, питань до неї більше немає. Навіть якщо її сусід повідомив, що вона ворожий корегувальник. Бо спробуй ще це доведи, а смороду буде!..

Читайте також: Ми спілкуємось у своїх АТОшно-волонтерсько-фейсбучних колах і думаємо, що всі знають те, що знаємо ми - Білозерська

Підходимо до великого будинку, заможного за місцевими мірками, про який була наводка від сусідів, що там мешкає родина бойовиків. З воріт виходить мужик, побачивши нас, притьмом втікає всередину. Ага... Кличемо хлопця з ПК, автоматники займають позиції - Голівуд відпочиває, бо хтозна, що у тому будинку...
На подвір'я не заходимо, кличемо господарів. Виходить жінка середнього віку. Тримається спокійно, впевнено.
- Здравствуйте, можно ваши документы?... Как тут у вас, часто прилетает?
- Прилетает... Вчера у меня на втором этаже все книги с полок попадали.
Вона - власниця будинку, той мужик, що втікав - її найманий працівник. Документи в порядку, обоє місцеві.
- Кто-нибудь еще прописан в доме?
- Муж и сын.
- Где они сейчас?
- В длительной командировке.

Дивиться нам в очі зухвало, мало не сміється. Ми розуміємо, що то за «відрядження», і вона знає, що ми все розуміємо. А зробити не можемо НІЧОГО. Навіть у дім увійти без її згоди - не можемо.
Досі пам'ятаю, як прикро усе це було. Так, за законом за дії чоловіка й сина вона відповідати не може. Але при такій ситуації спробуйте мене переконати, що вона ОСОБИСТО не є пособницею. Перевірка її житла і контактів могла б довести це, але... А раптом вона обережна і нічого «такого» вдома не тримає? Тоді проблеми будуть зовсім не в неї, а проблем не хоче ніхто...

Читайте також: Як війна розділяє українські сім'ї

- Ну, до свиданья. Желаем, чтоб война скорее закончилась и книги больше не падали, - бо треба ж з місцевими бути ввічливими...

Через невеликий проміжок часу у тому містечку загинули українські військовослужбовці - не від руки ворога, а з власної необережності, бо порушили техніку безпеки. На ворожих сайтах з'явилося повідомлення, що їх ліквідували місцеві партизани - у помсту за криваві зачистки, що регулярно проводяться в місті...