Під час виступу на церемонії вручення Національної премії України імені Тараса Шевченка президент України Петро Порошенко висловився за ухвалення закону про збільшення частки української мови на телебаченні, зазначає у своєму блозі на "Новому часі" письменник Тарас Прохасько.

Зрозуміло, що питання мови на українському телебаченні потрібно вирішувати. Української мови на телебаченні замало. І зрозуміло, що необхідно збільшити її присутність. І тут потрібна політична воля. Чи готова українська держава серйозно займатися цим? І якщо так – то не цікавитися ні тим, що думають телеканали, ні тим, що думає аудиторія, а просто встановити певні квоти або не допустити виходу багатьох російськомовних програм.

Читайте також: Розпродаж меншовартості: коли українська мова – друга державна

Я навіть думаю, що це можна було би провести як експеримент. Якщо держава справді готова за це відповідати, це її політика. Тоді хоч-не-хоч. Навіть якщо не будуть дивитися і телебачення втрачатиме гроші, це вже не повинно обходити країну.

Але я не вірю, що таке станеться, тому що справді в нас це нікому не вигідно. Набагато простіше збивати гроші з того, що вже налагоджено і до чого вже привчилися, ніж упровадити якісь стратегічні рішення, які потребують напруження і мають довготривалу перспективу.

Зробити рентабельним український продукт можна в одному випадку, про що говорив президент,  – якщо держава ухвалить не один-два закони, а виробить чітку програму чи стратегію впровадження української мови чи тотальної українізації в усіх сферах. І тоді це стало би загальною довгостроковою програмою, яку непотрібно виконувати за два квартали поточного року. Коли вона розрахована на десятиліття, тоді потрібно її просто нормально фінансувати і робити так, як роблять в інших країнах, коли є і підтримка книжки, мови та різних мовних інституцій. Тільки так або ніяк.

Читайте також: Закон про державну мову: прийняти реальність

Спочатку треба визначитися чи готова українська держава до того, щоби зробити такі кроки з підтримки української мови, чи це потрібно українській державі. Визначитися – що в нас за країна, щоб уже з усіх дискусій інтелектуалів була пророблена державна ідея, тобто хто ми. Чи нам потрібна домінанта української мови чи ні, чи потрібні всі мови, які є, чи потрібна російська, чи хочемо ми зменшувати кількість російської мови, чи хочемо залишитися так як є, і тоді перестати переживати, що українська потерпає. Потрібна спочатку чітка позиція, тоді стратегічна програма, а тоді вже – поодинокі закони про квоти.