Більшість політиків – жертви амплуа.

Це як в акторстві. Один раз зіграв лиходія зі страшенними очима – і все, прилипне, потім не "відмиєш".

Читайте також: Бульбашка путінської "Великої угоди" луснула

Так і тут. Зіграв замолоду Жириновський роль буйного клоуна із мімікою Муссоліні та риторикою російських "застольних бесід" – і все, гратиме цю роль до кінця життя.

Але здебільшого політик отримує амплуа за посадою. От, приміром, Путін змушений зображати архетипового російського "царя" – суворого, експансіоністського, що погрожує всьому світові та "підминає" бояр. Виходить кепсько – на рівні аматорської вистави та реміксів "західних виконавців" Кіркоровим, але російський "піпл" хаває, бо зачекався на такі "шоу".

Подригавшись на початку терміну, Трамп, очевидно, змушений приміряти на себе роль "президента-республіканця-яструба".

Читайте також: Блискуча "трієчка" від Трампа

Він наче говорить американцям: "Ну грець із вами, хочете бомбардувань – щось побомбардуємо. От хочете я скину найбільшу та найдорожчу бомбу!" Всі хочуть. Бомба летить. Всі задоволені.

Зрештою, для політика найважливіше не ефективність його дій, а відповідність цих дій очікуванням цільової групи.