19 квітня 2017 року Міжнародний Суд ООН у справі «Україна проти Росії» прийняв проміжне рішення.

Серед інших рішень Голова МК ООН Ронні Абрахам зазначив: «... Російська Федерація повинна забезпечити доступність освіти українською мовою».

Проте Росія, яка окупувала Крим у 2014 році, не буде виконувати це рішення. Чому? Для цього розглянемо ситуації з навчанням українською мовою на анексованому півострові.

Ще у липні 2015 році Бюро демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ (БДІПЛ) та верховний комісар ОБСЄ у справах національних меншин (ВКНМ) у своєму звіті зазначали: «Навчання українською мовою та її вивчення в Криму скорочується через тиск на адміністрації шкіл, вчителів, батьків та дітей з метою припинити викладання українською мовою та її вивчення».

Читайте також: Шкільний підручник як індикатор якості держави

На момент вторгнення російської армії та анексії півострова в школах Криму українською мовою навчалося 12,6 тисяч дітей (близько 7,5%). У вересні 2015 року ситуація суттєво змінилася. Українською мовою навчалося 949 дітей, що становило 0,5% від загальної кількості учнів. Навчання було організовано в 22 загальноосвітніх закладах 13 регіонів Республіки Крим. У 2015 - 2016 навчальному році було відкрито 2 перших класи з українською мовою навчання. У двох школах навчання проходило з 1 по 9 класи з українською мовою навчання (м. Алушта, м. Феодосія).

У цьому 2016 - 2017 навчальному році ситуація продовжувала змінювалася. Під час прес-конференції 2 березня 2017 року, – присвяченому «Дню родного языка» так звана міністерша освіти Наталія Гончарова повідомила, що українською мовою в окупованому Криму навчається 371 дитина (0,1% від загальної кількості) - 132 учня в єдиній українській школі в м. Феодосії (школа №20) та 239 учнів в 19 класах в 12 школах півострова: «Гімназія № 11 ім. К.А. Тренева» м. Сімферополя; «Сімферопольська академічна гімназія» м. Сімферополя; «ЗОШ № 26» м. Сімферополя; «ЗОШ № 29» м. Сімферополя; «Ялтинський НВК № 15» м. Ялти; «Зеленогорська середня школа» Белогорського району; «Завет-Ленінська школа» Джанкойського району; «Табачненська школа» Джанкойського району; «Ровновська школа» Красногвардейського району; «Новопавлівский НВК» Красноперекопського району; «Штормовська школа-гімназія» Сакського району; «Гвардейская школа №1» Сімферопольського району.

Окрім того, потрібно зазначити, що відповідно до законодавства країни-окупанта, навчання у 10 - 11 класах відбувається тільки російською мовою.

Разом з тим окупаційне Міністерство освіти ввело ще й навчання через факультативи та в позаурочний час. Якщо факультативи ще можливо проконтролювати, то заходи в позаурочний час залежать часто від фантазії виконавців.

Отже, окупаційні освітянські чиновники  відрапортували, що «В крымских школах организовано изучение родных языков в различных формах (как предмет, факультативно, во внеурочной деятельности): ... украинский - 12892, ...» (біля 7% від загальної кількості). Така форма створює величезне поле для маніпуляцій та фальсифікацій.

Читайте також: Російськомовні громадяни України приреченні на забуття - думка

Таким чином, можна побачити наступне: поряд з різким скороченням навчання українською мовою (скорочення на 350%), загальна кількість учнів, які «опановують» українську мову, не скоротилося у порівнянні з доокупаційним періодом. Дивує тільки одне: чому російські окупанти показали таку малу кількість, адже можливо було показати ще більшу кількість дітей, які в позаурочний час навчаються української мови. Хоча, можливо, це і буде наступного навчального року.

Який шлях обере Російська Федерація, на сьогодні не відомо. Можливо, країна-окупант буде повністю ігнорувати рішення МК ООН, або імітувати активність, посилаючись на те, що «родители не хотят учить детей украинскому» та «у нас все хорошо, все обеспечены».

Підсумовуючи, потрібно зазначити, що для Росії все ж таки неможливо виконання проміжного рішення Міжнародного Суду ООН щодо доступності навчання українською мовою, тому що ...

По-перше, виконання тільки цього рішення піде проти загальної тенденції російської політики на невизнання пріоритетів міжнародного законодавства над російським. А виконання хоча б одного рішення поставить перед необхідністю виконувати інші рішення.

По-друге, українська мова на анексованому півострові - це мова спротиву окупації, мова протесту, мова волі. Тому не випадково окупанти та колаборанти протягом років намагаються витравити та знищити будь яке використання і навіть згадування про українську мову, продовжуючи українофобію царського самодержавства, імперську політику знищення українства.