MENU

Головне – не нашкодити "торговельним партнерам"

1406 0

Захист держави, її інтересів та прав громадян у ХХІ столітті має відбуватися не тільки військовими засобами, а й економічними, інформаційними. Про це ми раптово «дізналися» навесні 2014 року не дивлячись на те, що концепція «гібридної війни» була майже на офіційному рівні в РФ сформована ще восени 2013 року (так звана «Доктрина Герасимова»; Валерій Герасимов - начальник Генштабу ЗС РФ). Серед її сутнісних характеристик та заходів нанесення ураження супротивнику (в даному контексті - Україні) використанням інфраструктури, промисловості, зв'язку та транспорту агресором з віднесенням витрат на утримання такої інфраструктури на рахунок країни, що піддається агресії під приводом «забезпечення прав громадян» окупованих територій. Плюсом для окупанта тут є політична корупція - наявність представників ФПГ з окупованих територій в органах влади держави, що піддається агресії. Розуміння цього - ключ до вирішення проблеми і переведення цього негативного явища у перевагу - у збільшення видатків окупанта на утримання територій (з одночасним ослабленням олігархічних кланів як спонсорів окремих політичних сил, які підтримують сепаратизм та стали ядром колабораціоністського руху на окупованих територіях Донецької та Луганської області, а також АР Крим). Це також ключ до розуміння багатьох процесів з так званою «енергетичною блокадою», які відбувалися протягом останніх півроку.

Олігархічні кола та їх кишенькові ЗМІ формують та прищепляють суспільству порою абсурдні терміни типу «торговельні партнери» для тих, хто прямо чи непрямо підтримує окупаційну адміністрацію, та є джерелом їх статків. А тим часом бойові дії коштують Україні втрат військових та цивільних щодня, щотижня, щомісяця... Аналіз ЗМІ заставляє ужахнутись: чим тільки не виправдовують «торговельні зносини» з окупованими територіями, які тільки аналітичні піруети не запускають в маси читачів задля одного, відомо чого (прибутку та його обгрунтування, легалізації- авт.). Пригадаймо, що ще півроку тому на того, хто насмілювався написати про можливість відмови від вугілля з окупованих територій та необхідність енергетичної блокади, «налітали» з усіх боків три десятки ботів-експертів, а іноді і посадовців державних органів, досить відомих у певних колах менеджерів компаній з аргументами про якусь там «тенісну неможливість», «неможливість заміни марок вугілля» і тд тп (переказувати той потік креативу не вистачить 100 сторінок). Але простий аналіз «підзвітності» експертів показував одне - всі вони так чи інакше зв'язані з суб'єктами господарювання, які провадили господарську діяльність на окупованих територіях. Така блогоістерія - це лише один з прийомів підтримки високодохідного бізнесу без необхідності перебудови господарських зв'язків (несення додаткових витрат) вразу припинення руху товарів через лінію зіткнення. Це позаду. І ось такий спостерігаємо поворот: ДПЕК закупить 600 тис. т антрацитового вугілля в ПАР! Тобто всі балачки про «незамінність» були пустими?! Чи як це розуміти? Звісно відповідь на це питання Вам на розсуд.

Читайте також: Понад 5 мільярдів боргу за електроенергію: чому Україна "вимкнула" ЛНР

25 квітня 2017 року рівно в 00-00 годин об'єднаною енергетичною системою було припинено перетік електроенергії в окуповані райони Луганської області. Анонс цієї події викликав хвилю оплесків у вітчизняних ЗМІ та блогосфери поряд із суворим мовчанням «з іншої сторони за лінією фронту». За повідомленням ранку 25 квітня сепаратистсько-пропагандистських та передруків окремих російських ЗМІ ця подія не стала несподіванкою для «енергосистеми» окупованих територій і вже за «годину-дві-три» постачання електроенергії було відновлено майже всім споживачам (з окремими прогалинами). Все це кричуще натякає на повну готовність до такого розвитку ситуації збоку окупаційної влади. Тобто, це було зроблено у «зручний та очікуваний» для окупанта (або як вже стало для декого звичним - «торговельних партнерів») час? А як ще розуміти перебіг подій саме за таким сценарієм? При цьому операція «від'єднання» була санкціонована регулятором, міністерством та ДП «Енергоринок»! Але ж півроку назад у всіх трьох сама можливість такого кроку викликала несамовиту істерію.

Дійсно, єдина енергосистема СРСР будувалася за принципом максимальної взаємозалежності регіонів у енергопостачанні та, за необхідністю, взаємозамінності. Із неконтрольованих територій Донецької та Луганської області наявні декілька ЛЕП до, наприклад, Ростовської області РФ, пропускна здатність яких в принципі задовольнить потреби населення у електроенергії на тлі заяв російських посадовців про можливості постачання на окуповані території електроенергії (див., наприклад, заяву представника РФ у мінській контактній групі Б.Гризлова, про те, що «Уряд РФ вирішив забезпечити Луганську область електроенергією». Звісно, офіційної, «неполітичної» заяви збоку Уряду РФ не надходило, і, прогнозуємо, не надійде).

Тут важливим є копіювання позиції НАН «Нафтогаз» у суперечці з РАТ «Газпром» щодо постачання природного газу на окуповані території: необхідне негайне письмове повідомлення про те, що таке постачання електроенергії через неконтрольовані вимірювальні прилади не є підставою для виникнення будь-яких зобов'язань стосовно оплати таких поставок (станом на момент написання матеріалу відповідної, навіть, формальної заяви з цього приводу не зроблено).  Звісно, від'єднання окупованих районів Луганської області вкладається в стратегію протидії гібридній агресії - збільшення ціни утримання окупованих територій для окупанта - РФ. При цьому, наявність постачання електроенергії в окуповані райони Донецької області може створити ситуацію перетоків електроенергії, виробленої на Зуївській та Старобішивський ТЕС та збільшення перетоків із енергосистеми України на окуповані території. Це ще один аргумент для окупаційної влади Луганська заявити про «відсутність будь-яких проблем» з енергопостачанням. Але існує і інший аспект питання.

Повертаючись до структури боргу за електроенергію суб'єктів господарювання на непідконтрольній території бачимо, що основними неплатниками є саме підприємства, зареєстровані на підконтрольній Україні території (Алчевський меткомбінат, ДПЕК Краснодонвугілля та ін.). Профіт! Бізнес! Нащо платити, коли модна не платити... Поверхневий розгляд структури заборгованості показує, що фактична заборгованість цивільного населення - крапля в морі. Можливість неплатежів слугувала також джерелом збагачення окупаційної адміністрації, адже мало-мальськи за якимись «зниженими» тарифами «радянської соцсправедливості» (огидного аргументу окупаційної влади проти «величезних» тарифів на контрольованій території України; споживачем такого міфу є не тільки населення окупованих територій, а й на територіях, підконтрольних Україні!) населення сплачувало за комунальні послуги. Кому і куди - інше питання. Цікаво, але на сьогодні немає навіть концепції вирішення питання «боргів» цивільного населення за отримані комунальні послуги вразу деокупації.

Повертаючись до теми. Підприємці, з Вас хтось особисто стикався з ситуацією, коли Ви заборгували та не сплатили за електрику бодай 3 місяці? Що в цьому разі починається збоку енергопостачальної компанії та чим закінчується? А тут - 5,2 млрд грн за період ... з 2014 по 2017 роки (особливо за останні 2 місяці так званої «націоналізації») без прозорого розкриття структури такого боргу! І це лише щодо окремих окупованих районів Луганської області. А є ще окуповані райони Донецької області, які ще «урочисто не від'єднані» від енергосистеми України, та продовжують користуватися перетоками. Хтось зауважить, що, наприклад, багатостраждальна Авдіївка повністю залежить від енергопостачання. Можливі відключення у зв'язку із тим, що окремі населені пункти на контрольованій Україною території отримують електроенергію з окупованої території; ці населені пункти, гадаю, окупаційна влада від'єднає від мережі протягом тижня без зайвих церемоній. Звісно, ці населені пункти будуть згодом під'єднані до мережі, але, наприклад, вирішення проблеми Авдіївки (яка під час бойових дій в цьому році не раз була заручницею аварійних відключень)  потребує вже зараз кардинальних та системних кроків: будівництва нової лінії, переорієнтація енергогосподарства міста та промисловості тощо. Цього ніхто не робить, навіть, не стоїть таке завдання, але в разі відключення всі ЗМІ дізнаються про «героїчне» вирішення проблеми місцевою та центральною владою із оголошенням надзвичайної ситуації, показовими поїздками перших осіб держави в регіон і т.і. А чому не можна раніше прогнозувати та планово, поступово готуватися до таких ситуацій, як, наприклад, знеструмлення населених пунктів, зупинення постачання вугілля з неконтрольованої території? Чому політика держави наздоганяє події і не спрямована на їх попередження та унеможливлення виникнення кризових явищ? Гібридний конфлікт ХХІ століття вимагає прогнозів та розрахунків захисту, наприклад, критичної інфраструктури на кілька несприятливих факторів (подій), які, до того ж, можуть трапитися і одночасно (холодна зима, відключення електропостачання, бойові дії тощо).

Хто повинен робити такі обрахунки та готувати експертні висновки? Слідкуючи за темою, я особисто не стикався з відповідними замовленнями до наукових установ. Звідки обґрунтування того чи іншого кроку державної політики стосовно окупованих територій, якщо вчора тема відключення була «табу», а сьогодні розробляються можливості аналогічних кроків масштабно і в інших галузях? Тобто, констатуємо, в цій сфері вектор державної політики задає не громадянське суспільство, а представники у владі тих суб'єктів господарювання, які «не домовилися» та «втратили» активи на окупованих територіях.

Звісно, тут не без плюсів. Ситуація з відмовою від вугілля з окупованих територій послугувало активізації зусиль щодо створення прозорого ринку вугілля з ринковими механізмами ціноутворення (без відповідного спеціального організаційно-правового забезпечення, як завжди). Компанія з Грузії «Сакнахширі GIG» перемогла у тендеры на поставку 700 тис. т вугілля за ціною 2584 грн/т на державні ТЕС («Центренерго», 78,3% у державній власності) на суму 1,8 млрдгрн відповідно до даних системи «ProZorro». При цьому аналогічний товар від польської I-Coal Sp z o.o. за ціною в різницю менш ніж 1 копійка програв за підсумками торгів. Переможець - грузинська компанія за відкритими даними займається оптовою торгівлею вугіллям у Грузії, Вірменії та Болгарії. Відкритий прозорий тендер - це добре, але це лише передвісник вільного біржового ринку вугілля в Україні з присутністю не лише двох учасників з досить обмеженою географією.

Все ж таки, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України зберігає поле для відновлення взаємин із «торговельними партнерами» (читайте - окупантами та вітчизняними зацікавленими бізнес-структурами під прикриттям) шляхом висування нереальних умов - внесення платежів та погашення боргу (за виступом міністра зазначеного міністерства І.Насалика в ефірі телеканалу 112). Хто і за якими схемами в рамках чинного законодавства зможе внести такі платежі? Вони дійсно вважають, що така сума десь акумульована та лише чекає на правовий механізм (на легалізацію)?

І досі відсутня повноцінна прийнята на рівні Закону України Стратегія щодо окупованих територій. Звідси і залежність від бізнес-інтересів, адже держава чітко не сформулювала «свого інтересу» окрім просторових формулювань типу «необхідності де окупації дипломатичними шляхами» і тд. Хто має таку Стратегію розробити за тих умов, що державні органи уражені бізнес-агентами, які, передусім, відстоюють інтереси зацікавлених суб'єктів господарювання, зацікавлених у зносинах з «торговельними партнерами» на окупованих територіях під акомпанемент артилерії. Так б Стратегія чітко визначила для бізнесу межі та розставила «червоні флажки», за які їх представники у своїх фантазіях в підконтрольних ЗМІ та лобістських устремліннях не мали б переходити ні за яких умов! Тут, звісно, потрібні ґрунтовні наукові роботи, які має замовляти держава державним установам за державний кошт.

Такі б дослідження також унеможливлювали б генерацію для ЗМІ висловів на кшталт того, що у зв'язку з від'єднанням електроенергії окупованим територіям для України (!!!) можливе введення якихось санкцій! (із виступу заступника міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Г. Туки на каналі ICTV). До речі, іноземні експертні кола вже роки з два пропонують збільшувати ціну окупації шляхом від'єднання окупованих територій від, наприклад, електроенергії, і у цьому зв'язку не прогнозують введення міфічних санкцій, які є зайвим проявом непрофесійних аналітичних здібностей посадовців. А заява цього ж посадовця про «звинувачення у геноциді» дуже добре кореспондуються з істерикою російської пропаганди, про що свідчить активне тиражування цих епічних висловів тими ж ЗМІ в РФ та на окупованих територіях. Що сказати? Браво! Хоча, представник Луганської ОДА Р.Власенко стосовно, наприклад, обговорюваного питання щодо Попаснянського водоканалу чітко поясним, що «питання можливого знеструмлення попаснянського водоканалу у відповідні інстанції було спрямовано документи про те, що точки підключення цього комунального підприємства не можна зарахувати до таких об'єктів, які вважаються перетоками. Тож водоканал працює у звичному режимі та отримує електроенергію в повному обсязі». То про що нам повідомляв заступник міністра? Не володіє інформацію чи отримує «методички» з інших джерел? Державна політика в стилі басні Крилова - це страшно...

Читайте також: Закон про ринок електроенергії: більшість депутатів не розуміють, що вони прийняли - думка

Гібридні виклики в економіці - це не тільки втрати та збитки, а великі можливості щодо подолання застарілих форм організації господарювання в окремих сферах/галузях економіки, потужний поштовх до реформування. Так і хочеться запитати: де прискорення введення в дію норм новоприйнятого 13 квітня 2017 року Закону України «Про ринок електричної енергії» та більш-менш робочий проект Закону України «Про ринок вугілля»?

Вся абсурдність та цинічність ситуації ще раз доказує філософію вітчизняного бізнесу та окремих представників влади, делегованих бізнесом задля виконання прийнятих рішень в угоду ФПГ: «нічого особистого, лише бізнес», і не важливо під яким прапором. Що там писав класик політекономії про готовність комерсанта піти на будь-який злочин, коли на горизонті 300% прибутку? Очищення влади від залежних від бізнесу чиновників? Та не чули...

P.S. Вже ввечері 25 квітня з'явилося повідомлення про те, що окуповані території Донецької області будуть від'єднані від об'єднаної електромережі України одночасно із введенням в експлуатацію альтернативної ЛЕП до міста Авдіїївка «в найближчий час» (із повідомлення в.о. глави Укренерго). Будує ЛЕП хто? Звісно, ДПЕК - Високовольтні мережі, і, гадається, не лише з метою забезпечення Авдіївського коксохіму (звісно, господарі ФПГ ДПЕК в останню чергу думають про мешканців Авдіївки - авт.) електроенергією, а й з інших мотивів - див. вище. Чекаємо.

Олександр ІЛЛАРІОНОВ


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі

Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини