Друзі! Вчора був завершальний день перебування на Українському Донбасі.

Якщо минулого разу зустрічі були (окрім двох) з нашими військовиками, то цього разу програма була спрямована на роботу з цивільними. Словом, просвітницький проект. Фінальний акорд виявився нівроку.

О 7-й ранку разом з Євгеном Шаповаловим виїхали до Покровська, а 08-30 вже мали першу зустріч у Школі - тематичний урок "Я - українець!" Діти отримали заряд патріотизму, директорка - наснаги, дехто з учителів розряд адреналіну, а організатор цієї акції пані Люба Письменна - задоволення від чудового заходу!

Потім був Технологічний університет, де я розповів про Чорнобильську катастрофу з точки зору керівника групи ліквідації наслідків аварії впродовж 18 місяців та першого президента "Союзу Чорнобиль", людини, яка писала все Чорнобильське законодавство.

Читайте також: Єдині, з ким росіяни здатні воювати - це ми

Але й про України ми не забули! Після зустрічі до мене підійшов студент і чистою українською сказав, що захоплений почутим, а викладачки були розчулені до сліз. Наступна зустріч - педучилище!

Тут навіть внутрішня атмосфера пронизана Українським Духом! Директорка й викладачі, звільнившись від ярма регіоналів, працюють щиро, як і мають працювати Вчителі вчителів! В цьому я й бачу головне завдання держави - навчити українському патріотизмові вчителів!

Особливо майбутніх, оскільки руками багатьох нинішніх там організовували антиукраїнський шабаш, а це просто так не забувається і щирості чекати важко.

Отож, зал на 200 місць усіх охочих не вмістив, багатьом довелося слухати, стоячи. І нічого! Я ж перед ними стою, розповідаючи! Більше того, вже під час виступу залом прокотилися підозри, що до них приїхала справжня зірка. А відповідь на моє "Слава Україні!" була такою, що всі гіві з моторолами і мотопедами в пеклі перевернулись. Значить, таки ж - Зірка!

А в бібліотеці імені Шевченка на нас уже чекала місцева Українодуха інтелегенція! А їх кілька десятків! А книг я сюди переслав лише 14!

ІЗМЄНА!!! Довелося Любі Писаренко переписати всіх охочих придбати "Кров - свята" та "Долітописну історію України", отож, сьогодні я вже їм і вислав омріяні скарби - ледве допер до Нової пошти.

Читайте також: Війна на Донбасі очима місцевих мешканців

Якщо хтось сподівається, що на цьому я заспокоївся, то даремно. Не дозволили мені цього зробити Українці-активісти з Краматорська.

І моя п'ята за цей день зустріч відбулася після двогодинного переїду з Покровська.

Краматорськ, мабуть, найбільш проукраїнське місто на Українському Донбасі, а в мене залишилася одна лише заховане від покровців "Кров - свята"! Довелося промовляти 3 годині й 15 хвилин, щоб хоч якось загладити провину.

Загладив! А книги Українцям перешлю.

Головне, що вони є на Українському Донбасі! Й разом ми обов'язково переможемо!

Закликаю колег-письменників до потужної культурної експансії на Донбас! Звичайно, якщо є що сказати. Аби не профукати його вдруге.

Це - земля Стуса, Сосюри і Тихого! Отже - наша земля, Українська!