Власне, остання активність української влади довкола Кримського питання свідчить про те, що це питання для неї закрите остаточно, і вони не припускають самої можливості відновлення української юрисдикції над Кримом.

Звісно, Крисько-татарська автономія, засудження Сталіна та перспективи рестиуції - це добре, але...

Читайте також: Крим і втрачене туристичне майбутнє

Уявіть собі, що Крим повернувся, і ми маємо все це реалізувати на практиці.

Це означатиме, що замість однієї проблеми (відновлення влади, вирішення питання колаборантів) ми матимемо десятки проблем (реституція, узгодження питань відносин національностей, проблеми міжетнічних зіткнень і т.д.).

Крім того, тепер Росія одержить дуже потужний пропагандистський механізм впливу.

Мовляв, так, ми нічого не зробили корисного для Криму, але якщо підемо ми - прийдуть татари та все у вас повідбиратимуть.

Фактично, ми надаємо залізобетоннні аргументи Путіну для легітимізації своєї присутності у Криму в якості "гаранта міжетнічного миру".

Зрозуміло, українська влада навряд чи робила би усе заради того, аби ускладнювати собі життя.

З цього я роблю висновок, що щонайменше за каденції нинішнього президента ніхто не розглядає саму можливість повернення Криму бодай як теоретичну реальність.

Якщо це так, то все стає зрозумілим.

Читайте також: Лавров поскаржився Раді Європи на "візову дискримінацію росіян в Криму"

Крим - це лише інструмент заробляння внурішньо- та зовнішньополітичних балів.

Мовляв, ми такі молодці - захищаємо інтереси корінного населення. Дайте нам за це допомоги.