Естетично та інтелектуально цікаво працювати з законами, ухваленими в середині 1990-х років. Попри всі внесені до них зміни, вони залишаються своєрідним і несхожим клаптиком на строкатій ковдрі законодавства України.

Такі закони поступово відходять у небуття, будучи заміненими сучасними аналогами. Вони привертають увагу лаконічністю норм, самодостантістю змісту, відсутністю складних формулювань та зайвих деталей.

Легкістю у викладенні норм.

Глобальністю в регулятивному охопленні правовідносин одним актом, певною наївною сміливістю надто простих формулювань юридичних приписів....

Вони є породженням епохи становлення законодавства та парламентаризму в Україні, наслідком необхідності швидко врегулювати величезні масиви суспільних правовідносин.

Читайте також: Про поточний стан вітчизняного правосуддя

Хоча вони продовжували мати структурну і зовнішню схожість із стилем законотворчості в СРСР, однак поступово відходили від радянських лекал і закладали нові традиції законодавчої техніки, а також напрями подальшого розвитку нашого законодавства.