"Это всё вам дал Советский Союз" або "Это всё тебе досталось бесплатно в Советском Союзе" – це фрази, після яких особисто для мене людина зникає.

А три покоління моїх родичів не вбивалися на війнах і в колгоспах, не гинули в голод, не стояли по дві зміни на заводах?

Читайте також: Щеплення від реформ: совок – отруйний і вкрай небезпечний

Розкішний у своїй маніпулятивності мисленнєвий кульбіт: людина, яка вдається до цього прийому, немовби уособлює в цей момент Радянський Союз, "который всё вам дал".

Тому, виходить, що ти саме їй щось винен і мусиш виправдовуватись, і дякувати або за ї*учу радянську школу з елементами комунофашизму, або за безплатну стоматологію без анестезії, або за безплатний дитсадок із нянечками-садистками.

Те саме стосується, зрештою, всіх людей, які експлуатують чужі заслуги або славу минулого для того, аби довести вам щось у сьогоднішньому дні.

Читайте також: Білборди Опоблоку – про що вони й на кого розраховані

Апеляція до минулого – це у 99% зведення будь-яких розмов на будь-які теми у сферу нез'ясованого та ірраціонального. І що глибше в минуле, то більша брехня. Почуєте про славних козаків – плюйте межи очі, про Київську Русь – бийте в морду:).

От цим, власне кажучи, інструментальним використанням минулого й відрізняється людина минулого від людини сучасної.