Мене іноді питають, коли ми перестанемо слухати поради Собчак та слідкувати за висловлюваннями Шендеровича. Відповідь проста: ми будемо це робити доки не вийдемо з клітки російської мови.

Більшість там перебуває добровільно і не бачить жодних причин з неї виходити, адже вони в ній народилися і досі почуваються загалом комфортно. Навпаки: спроба з неї вийти викликає дискомфорт і відчуття порушення прав, ледве не замах на життя.

Ми знаємо десятки тисяч людей, яких сама лише ідея вийти з російської мови, змусила взятися за зброю та декілька років стріляти в напрямку можливого виходу. Але мова дає нам відображення зовнішнього світу, вона буквально малює нам його в деталях, як здогадався ще Вітґенштайн.

Варто лише від'їхати декілька кілометрів від Ужгорода і перетнути словацький кордон, як ви вже не знайдете людей, які хоча би щось чули про Собчак. Там також зовсім немає російської поп-музики, почути її неможливо ніде, а російські письменники котируються на рівні нікарагуанських.

Читайте також: Atlantic Council: Двуличие российской оппозиции: дома - демократы, за рубежом – империалисты

Саме тому ми будемо детально обговорювати кожне слово Собчак, доки в неї не випадуть всі зуби.

Читайте також: Такие как Собчак и Навальный лишают украинцев вредных иллюзий о "другой, антипутинской России", – блогер