Ну що ж, наступила річниця чергового дня прапора.

Прапора, який досі турбує свідомість активістів - синьо-жовтий, чи жовто-блактиний?

Прапор, який героїчну частину історії був малиновим. Прапор, який потім був зраджений на червону шмату. А коли гіркота вибору була усвідомлена, став чорним.

Читайте також: Чому патріот не повинен замикатися у власному світі

Прапор, який набув змісту помішуючи два останніх - червоний і чорний. Прапор, під яким вмирали, і, найголовніше, вбивали. За своє.

Прапор, який і сьогодні вартує лише патріотичних фото, і який легко продається, коли з"являється карта поляка. Прапор, в якому більше пафосу новоспечених патріотів, ніж змісту. Прапор, який є парадоксом.

Читайте також: Урок від Державного Прапора

Прапор, не визнаний не лише там, але і у нас. Прапор, якого бояться "наші", і який проклинають не наші. Прапор, в якому об"єднуюємось ми всі, незалежно ві дпоглядів, бо від кількості пролятої на нього крові він міняється...

Бережіть його. Любіть його. Бо коли він не відчуває достатньої любові - він просить крові.

Зі святом вас, друзі!