Пенсійна реформа Гройсмана досі топчеться на місці, бо… недостатньо радикальна. Я двічі безпосередньо брав участь у спробах запуску в Україні повноцінної сучасної системи пенсійного забезпечення і зараз бачу, що помилки знов робляться ті ж самі. Все уперлося у пенсійний вік та стаж, а не в реформування системи як такої - але всі три класичні колони пенсійного забезпечення в нас хитаються.

Скільки грошей додатково не вкидай на вході і не обмежуй виплати на виході - система пожирає кошти на своє підтримання, а не працює.

Солідарна державна система – наразі дефіцитна, а Пенсійний фонд України без щорічних багатомільярдних вливань з дербюджету фактично є банкрутом.

Накопичувальна обов’язкова - досі непобудована, хоч про неї на усіх щаблях влади говорять вже не перше десятиріччя.

Читайте також: Как энергоэффективность в Украине связана с пенсионной реформой

Добровільна недержавна - слаба, невелика за обсягами і не забезпечує не те що примноження, а навіть збереження коштів майбутніх пенсіонерів у довгостроковій перспективі.

Щоб Пенсійна реформа вона нарешті вийшла з замкнутого кола, на мою думку, Пенсійний Фонд України потрібно, користуючись революційною термінологією, ліквідувати "як клас".

Нічого катастрофічного не станеться. Структура державного Пенсійного монстра зникне – а її функції перерозподіляться. При чому більш ефективно та без ризику втрати коштів пенсіонерів.

Для цього необхідно «змінити концепцію»:

- виплачувати пенсії як соціальну допомогу напряму з Держбюджету;

- внески до солідарної та при старті другої накопичувальної частини пенсійного забезпечення збирати до Бюджету через систему Держказначейства, розгрузивши при цьому армію українських бухгалтерів на підприємствах та організаціях від зайвих платіжок та звітності;

- нарахування пенсій та ведення прєсловутих «пенсійних справ» віддати на аутсорсінг потужним IT-компаніям, відібраним відкрито через тендер на Прозорро – далі автоматизовано здійснювати ці функції, знизивши людські ризики корупції при обробці «справ» та маніпулюванні при нарахуваннях;

- виплати пенсіонерам не зазнають при цьому ніяких кардинальних змін крім здешевлення доставки пенсій (через вдосконалену Укрпошту та/або уповноважені банки – також на Прозорро доцільно провести тендер на пониження ціни доставки – хто виграє за рахунок власної операційної ефективності – той і буде отримувати комісійні від держави, а не від ПФУ).

У свою чергу, за рахунок коштів, що вивільняться від скорочення неефективно працюючої структури ПФУ, пропонуємо підняти мінімальну пенсію вже з 1 січня 2018 року.

Другу накопичувальну колону пенсійної системи передати в управління Міністерства фінансів, яке має величезний досвід управління державним боргом, а не створювати нікому не потрібну додаткову державну компанію з управління пенсійними активами.

Третю добровільну колону – недержавні пенсійні фонди –так звані НПФи - убезпечити від банківських банкрутств, чітко виокремивши їх кошти від ліквідаційної маси перед передачею на заклання до Фонду гарантування вкладів, створити єдиний регулятор пенсійного ринку, покінчивши з розпорошенням державного нагляду, а також переглянути застарілу структуру дозволених напрямків розміщення пенсійних активів.

Що робити пересічним громадянам, які не довіряють компаніям з управління активами НПФів – КУАшкам, що не дають жаданої доходності?

Читайте також: "У зв'язку з майбутнім підвищенням пенсій, Гройсман станок не вимикає!", – Зоря

Дозволити напряму відкривати пенсійні банківські рахунки, як це вже передбачено діючим законодавством, але в уповноважених банках під належним контролем вдосконаленого нагляду Національного банку України.

Невже не зрозуміло – досить 20 років продовжувати наполегливо трусити пенсійне дерево? – з нього так нічого і не падає, ні бананів – ні шишок…

Треба застосовувати нові сучасні проривні технологічні та фінансові підходи, інакше чорна дірка пенсійного майбутнього поглине і бюджет держави і її громадян – як теперішніх пенсіонерів, так і тих ,хто своїми внесками та податками фактично їх забезпечує.