Увечері у Луганську був підірваний черговий пам’ятник "асвабадітєлям". Кому і навіщо це було потрібно?

Навряд чи відбувся "самовибух" - тобто малоймовірно, за цієї подією стоять представники самої "ЛНР".

Теракти без жертв як правило роблять суспільство невдоволеним системою безпеки, подальшими заходами з "упередження злочинів" та самою владою. Звичайно, зараз "ЛНР" – площадка протистояння ФСБ та ГРУ за сфери впливу (точніше за розпил бабла). Але жертвами такого протистояння, як правило, стають не пам’ятники, а маріонетки у вигляді еленерівських посіпак.

Читайте також: Из оккупированного Луганска в Россию

Не схоже це і на диверсійні групи ЗСУ. Заходити у тил ворога заради знищення пам’ятника – не ефективно. Тим більше, що у нас ніби режим "припинення вогню". "Палитись" заради пам’ятника? Тому швидше за все – це справа рук луганського підпілля.

Про це говорить і те що теракт – не проти окупантів, а проти пам’ятників, символів – це вже не перший пам’ятник, який муляє очі луганчанам і випадково злітає на повітря. Сама по собі війна символів є надзвичайно важливою, особливо – коли війна – гібридна.

По-перше, війна символів примушує обрати сторону. Підрив пам’ятника, який символізує російське вторгнення, стимулює дискурс у суспільстві та підштовхує луганчан для себе обрати на чиїй вони стороні. Не секрет, що значна частина людей в окупації просто чекають закінчення війни, а те, яка сторона її виграє – для багатьох є другорядним. Але підрив символів – не відштовхує від "терористів", а вимагає від кожного луганчанина зробити вибір: Україна чи "руський мір" у версії Плотніцького (бо вже ніхто не очікує приєднання "республіки" до РФ).

Читайте також: Метаморфозы луганских стариков​​​​​​​

По-друге, це сигнал Україні – про те, що у Луганську чекають її повернення. Це сигнал важливий для українського суспільства, особливо коли частина українців (уже 12%) відкрито підтримують відокремлення "ЛНР" та "ДНР". Тобто, 12% населення на вільній території вже стали сепаратистами, але – не з боку ОРЛДО, а з боку України. І на жаль, електоральний попит вимагатиме і електоральної пропозиції. Але зараз не про це.

По-третє, це сигнал окупованій Луганщині. Про те, що частина їх земляків продовжує спротив. І про те, що бойовики не всесильні – тобто про те, що протистояти можна.

Що буде далі. Прогнозовано – посилення репресій з боку "спецслужб ЛНР". Однак, посилення репресій призведе до збільшення невдоволення населення режимом "ЛНР". Тому - зростають ризики "атвєтки" від сепарів. Не у вигляді підриву пам’ятників Бандері, а у вигляді здійснення справжнього теракту на території "ЛНР". З жертвами серед мирного населення. І, відповідно – з винними у вигляді українських диверсантів. Для того, щоб населення продовжувало боятись повернення України і ненавиділо ЗСУ.