Мої перші враження про Білорусь. 

Подорож до Гомеля - це цілий майстер-клас щодо видобутку нафти. Це цілі поля вишок, насосів, трубопроводів. 

Читайте також: Чому стає небезпечно їздити в Білорусь

Кожні 30 хвилин по трасі держзаправки, на ній ні про які вай-фай, кафе, магазинчик, комфортні умови мова не йде. Лише топливо - яке до слова везеться фурами в Україну, і навіть ринкова ціна на 30% дешевша.

А ще багато кукурудзи, її ще збирає агротехніка.

Загалом, Білорусь - це гарні дороги, чисті вулиці, автобуси власного виробництва. Тут більшість власного виробництва, вони розвивають своє, рідне. 

Для мене Білорусь - це залишки плекання радянських традицій зі щілинкою до Європи у питанні організації суспільного життя.

Тут на трасах в населених пунктах стоять зупинки в традиційному орнаменті, символічний трактор з глечиком, бобрики та яблука бутафорні.

Гомель.

Те саме - чисто, цивільненько. 

Реклама у місті має ознаки упорядкованості, але могло бути і краще. 

Автобуси власні - МАЗ.

Є маршрутки - Мерседеси ніби, цивільній і, ніж у нас. Класні світлофори.

Навіть є вивіска: "Я люблю Гомель".

Читайте також: "Мне стыдно, но я не все понимаю". Фактично, в Мінську білоруської мови вже нема

Гарна вулиця - Совєцька. Поряд біля неї Ленін. Біля нього маленький доглянутий парк, і гарненька набережна. Далі буде....

Як каже мій знайомий, "можна снимать социализм без грима".

Трошки відчуття, як в Трансністрії.