Зважте. Більше 60 років минуло відтоді як УПА припинила збройний опір. Практично все за що боролася УПА – здійснилося. Україна – Незалежна і Соборна. СССР – минуле. Більшовизм уже нікого не цікавить. Прибирають останні пам'ятники Леніну і його посіпакам.

В Україні діють програми розвитку української мови. Радіостанції штрафують за недотримання мовних квот. Військові вітаються "Слава Україні – Героям слава!" 14 жовтня – державне свято.

Що ж вони казяться так? Що ж не вгамуються ніяк?

Чому?

Та тому що знають, у тій війні вони – програли. Вони вдаються до мухлежа, намагаючись видати роком закінчення тої війни то 1945, то 1951, то 1954 рр. – насправді все завершилося у 1991 р., коли Імперії – не стало. І всі їхні нинішні потуги розбиваються об те саме. Об нове покоління українців яке пам'ятає про УПА. Об покоління для якого УПА – герої.

Читайте також: В Берлине "замироточило" кровью граффити с изображением Путина

Це покоління – не останнє. Пам'ять про українських повстанців житиме надалі – у маленьких українцях. Передаватиметься нащадкам.

А значить і цю війну вони УЖЕ програли. Тому й бісяться.

Ну, кому біситися, а кому шанувати героїв.