Зовнішньополітичне відомство України, та й самого главу держави, посадили на «розтяжку»: з одного боку і з сусідами сваритися не можна, а з іншого, давати собі сісти на голову - теж не вихід.

В цій ситуації, всі «блискучі» ходи влади, об‘єктивно приречені на погіршення ситуації в цілому.

До прикладу: ота потужна спецоперація по ліквідації «приватизованого кордону» на Закарпатті, «вдало» доповнила так званий «мовний скандал», зняття мадярського прапору з держустанови (а прапори Євросоюзу - це щось краще?), підозрілу смерть сестри нардепа від БПП, лідера Партії угорців України. Ви думаєте - влада отримала перемогу? Ні. Вона отримала електоральні бонуси, які дуже швидко втратить, і «нехіло шатнула» ситуацію.

А викрадення в стилі гестапо 8-х грузинів? 

Читайте также: Порошенко получил полностью подконтрольную себе репрессивную машину – политолог

На сайті СБУ пишуть, що було «реалізовано заходи з примусового повернення на батьківщину 8 громадян Грузії». Нардеп Юрій Дерев‘янко, натомість стверджує, що літак Нацгвардії, яким вже попередньо незаконно депортовували прибічників Саакашвілі, в Грузії так і не приземлився, рідні не знають що сталося з викраденими, а на квартирі, де схопили трьох з тих восьми чоловік, виявлено сліди крові…

І всі мовчать. Як води в писки понабирали. 

- А, то «вори», грузіни, так і треба, нічого їм тут робити… - прокоментують штатні порохоботи та ура-патріоти.

 
Ви після цього сподіваєтеся на повагу від «сусідів»? Поважають найперше мудрих, а нехтування законами та всіма можливими нормами міжнародного права - це ознака істерії, агонії, в кращому випадку диктатури, але не сили.

Дорогі мої друзі та знайомі, котрі волею Долі сьогодні опинилися в президентській команді, паралельно відбуваються два процеси: видиме укріплення влади та становища персонально пана Порошенка, та непомітне підточування всіх його «підпорок». Щоби простіше - чим більший, багатший і могутніший бовван - тим швидше підкосяться його напівглиняні ноги. Згадайте сон Навуходоносора ІІ, правителя Вавилону. Тож не стійте надто близько - коли ідол падатиме, то може придавити…

На тлі відкриття «західного фронту» є два шляхи протидії. Перший - це той хибний, яким і почала рухатися наша влада на шляху до свого краху, другий полягає в зміні суспільно-політичної парадигми. Я дуже рідко залучаю до процесу прогнозування Руни, але зробив це приблизно рік тому назад. Виклав у фейсбуці - кому цікаво може пошукати. Так ось, Петру Олексієвичу варто прослухати Висоцького:

Вдоль обрыва, по-над пропастью, по самому краю
Я коней своих нагайкою стегаю, - погоняю, -
Что-то воздуху мне мало, ветер пью, туман глотаю,
Чую, с гибельным восторгом - пропадаю, пропадаю!

Чуть помедленнее, кони, чуть помедленнее!
Вы тугую не слушайте плеть!
Но что-то кони мне попались привередливые,
И дожить не успел, мне допеть не успеть!

Я коней напою, 
Я куплет допою,-
Хоть немного еще постою на краю!...

Читайте также: Каждый следующий президент Украины хуже и опаснее предыдущего, - Небоженко

А нашим найближчим сусідам, зі всіх сторін світу, радив би добре поміркувати над уроками історії минулого століття - процеси розпочинаються «раптово», але зупинити їх майже неможливо, поки цунамі ненависті не згасне, залишивши по собі руїни доль та безодню болю…

В цій війні, як і в минулих, теж не буде переможців серед народів. Звісно, ті, хто «ляльководи», думають по-іншому. Вони вірять у новий світовий порядок на віки. У них виходу немає - тільки у це й вірити, бо інакше крах. Але цього разу все буде по-іншому - переможців не буде. ЖОДНИХ…

Проте, «координація наміру» (хто знайомий Трансерфінг - зрозуміє, а хто ні - най собі прочитає) працює. Тому не все так безнадійно.