Українська історія по самі вінця повна героїчними і трагічними датами. Якщо для інших народів Європи такі дати, принаймні у двадцятому сторіччі, пов'язані перед усім з двома світовими війнами, то для України трагедій і героїзму вистачало і у міжвоєнні часи. Геноцид двадцятих і тридцятих років, репресії і депортації протягом майже усього періоду радянської влади, голод сорокових, втрати в Афганістані, Чорнобиль. Водночас паралельно з цим – Холодний Яр, УПА, шістдесятники...

У 1991 році Україна поставила крапку в існуванні СРСР. Саме мирний, з виконанням усіх формальних конституційних вимог радянського законодавства, вихід України зі складу Радянського Союзу припинив його існування. Після рішення Всеукраїнського Референдуму 1 грудня 1991 року світ зрозумів, що "Імперія Зла" пішла у минуле.

Читайте також: Команда "Не пущать!" для багатьох диктаторів та автократів стала смертним вироком – Базів

За сімнадцять років двадцять першого сторіччя наша країна пережила дві революції. І дві поступові контрреволюції, які двічі відновили олігархічно-кримінальну систему утилізації національного багатства та людського потенціалу України.

Відтак знову між державою і суспільством пролягає глибока екзистенційна прірва. Повсякчасні спроби накинути Україні російську систему побудови влади – від виконавчої вертикалі до монополізації інформаційного простору призводять до повсякчасного відторгнення "країною Україна" "держави Україна".

Читайте також: Політолог: Порошенко, як і Янукович, хоче стати головним олігархом

Поточний режим за прикладом попереднього вже міцно став на "ростовську лижню". Не маючи ресурсу зовнішньої і внутрішньої легітимності, поринувши у міжусобні чвари за корупційні ресурси, заплутавшись у власноруч створених суперечностях "144 реформ", ослаблений булемією збагачення "режим", лише вдає із себе українську владу. Він вже давно погоджується на сегментоване зовнішнє управління Україною – сегмент Росії, яка цього річ знову стала найбільшим торговельним партнером та інвестором України; сегмент США – головний донор для підтримки гривні, трохи – з ЄС, якому, утім, вже не до нас.

Внутрішній тиск зростає. Зовнішній – так само...

Що очікує на Україну? Ще один, поза сумнівом епічний у своїй героїчності "День Гідності та Свободи"?