Намагаюсь "наздогнати" логіку у словах Глави канцелярії президента Польщі Кшиштофа Щерського про те, що "деякі країни Європи за необхідності обрати між Україною та РФ можуть схилитись на користь Москви, у цій ситуації Польща може не підтримати Київ, як раніше."

Себто, існуючі проблеми україно-польських стосунків, які потрібно спокійно вирішувати, переважають за своїм емоційним впливом історичні кривди, яких зазнавали поляки від Російської імперії та СРСР?

Читайте також: "Щоб бандерівці не зробити святиню". Уламками пам'ятника УПА у Польщі виклали дорогу

Невже Польща може забути розчленування своєї країни й часи окупації, повстання у Варшаві, придушене царськими військами у 1831 році, окупацію, удар Москви у спину полякам 17 вересня 1939 року, коли Варшава стягнула війська на західний кордон, щоб зупинити гітлерівців, післявоєнну фактичну окупацію країни, розстріли польських військових у Катині, десятиліття комуністичного режиму, економічно знекровлену комуністами країну часів генерала Ярузельського, військовий стан, дивну загибель 10 квітня 2010 року керівництва країни, на чолі з президентом Качинським під Смоленськом? Й не повернуті Польщі рештки президентського літака?

Читайте також: Як чинити з непередбачуваною та безвідповідальною Польщею

Невже такий вектор стосунків може здаватись тепер привабливішим? Й чи справді повернення до такого минулого буде адекватною відповіддю Україні? Щось я в це не вірю. Щоб змінити трагічну історію наших двох країн, ми маємо бути партнерами. Думаю, більшість політиків в Польщі це розуміють.