У контексті рішення Венеціанської комісії щодо російської мови, яка ситуація у школах, чи існує утиск російськомовних школярів і що новий закон змінює у цьому напрямку?

Різні люди будуть різне розуміти під поняттям утиску. Якщо ми маємо на увазі право кожної людини розмовляти тією мовою у школі, яку вона вважає рідною, і вона вважатиме, якщо це не забезпечити, утиском, то це одна сторона.

Якщо ми говоримо про те, що є якісь привілейовані групи, які належать до певних, скажімо так привілейованих народів, то це інше питання.

Якщо ми говоримо про те, що історично склалось так, що у південних районах та східних районах значну частину населення чи асоціюють, чи поєднують з російською культурою, то це інше питання.

Що мається на увазі, коли ми вживаємо поняття утиск?

Читайте також: Несподіванка від Європи: чому російська опинилась у центрі уваги

Новий закон передбачає, що навчання буде здійснюватися, як правило, українською мовою. Звичайно, що це буде обмежувати можливості використання російської мови у навчанні. Це пряма норма. Але чи може це розглядатися як утиск когось – це проблематично, як на мене. Я не бачу тут утиску як такого.

Якщо ми говоримо, що буде збільшено час викладання українською – так, безперечно. Але мовна політика французького уряду мабуть ще більш жорстка, ніж українського. І ніхто не говорить, що французький уряд когось утискає. Тому у цьому відношенні український закон не є виключенням із загальної практики європейських законів, що регулюють освітню політику в європейських країнах. Хоча якщо запитувати, чи буде збільшено викладання українською мовою – так, буде збільшено. Чи буде зменшено викладання російською мовою – так, буде зменшено. Але чи можна про це заявляти як про утиск?

Читайте також: Культурна дипломатія – критично важлива для України

Якщо ми подивимося в історію, то скажімо у 20-х роках XX століття у тому ж Харкові викладання українською було на порядок більше, ніж на кінець XX століття, і ніхто ж не говорив про утиск українців протягом XX століття. Але чомусь почали говорити про утиск російськомовного населення на початку XXI століття, коли ситуація докорінно змінилася. Це питання політичного характеру, а не освітянського.

Треба розрізняти політичне питання і питання проведення освітньої політики. І це питання – як себе країна бачить. Швейцарія себе бачить трьохмовною країною, там немає проблеми, там в різних кантонах різні мови. У нас це стало політичним питанням у контексті останніх подій. Наскільки це виражена політика, своєчасна – це інше питання. Закон ухвалений. Якщо ви мене спитаєте, чи підтримую я існування такого закону у тому вигляді, у якому він існує – так, підтримую.