А в чому вони винні? Сьогодні вирішив поглянути на оці конфлікти в конфігурації Україна - Польща, Угорщина, Румунія з точки зору наших сусідів.

Вони нас не поважають. А чого б вони нас поважали? Ви не ставили це питання таким чином?

25 років тому ми починали фактично з однієї позначки. Ми були навіть у кращих умовах, бо мали більше підприємств, земель, худоби, людей, врешті-решт.

Це ми возили в Польщу все: від презервативів до прасок і пилососів, це за нашими людьми у Румунії бігали засрані дітлахи з криками: "Дай бон-бон".

Читайте також: Як полюбити Угорщину. Покроковий дзен-рецепт для журналістів

А потім була інфляція, безробіття, боротьба за право бути і бути гравцем і cуб'єктом у геополітиці, реформи, зміни, важка праця людей.

І що? І Польща, Румунія та Угорщина в ЄС, в НАТО, бережуть мову, культуру, розвивають економіку. А ми?

А ми - революції, вибори, влада, яка не знає, з чиєї руки сьорбати, олігархи, які мають нас, куди хочуть, корупція, пограбунок країни, тупцяння на місці, а врешті - агресія, війна, втрата територій і мало що не втрата перспектив.

І скажіть: вони мають нас поважати? Чи робити поблажки? Ми діти, чи хворі, чи інваліди чи психи? За що нам поблажки?

Ми увійшли, як рівні на міжнародну арену і маємо захищати себе. Мова? Я думаю, ані угорці, ані румуни, ані поляки не розуміють, чому ми так захищаємо ті пункти в законі про освіту, якщо наші владці не всі знають мову, а в побуті нею спілкуються одиниці.

Половина України говорить російської чи суржиком, решта - просто суржиком. І вони, які свою мову бережуть і впроваджують навіть в екзилі, не розуміють, чому ми, які самі своєю не говоримо, захищаємо її перед ними.

Повага на міжнародній арені - це те, про що не домовляються і про що не просять - цього варто заслужити.

Так ми заслужили, не всі з нас, але таки є такі - заслужили поваги і Майданом, і боротьбою на війні.

Але тоді лише, коли наведемо лад у хаті, можна перемагати на війні.

Читайте також: Домашнє завдання для українців, угорців і поляків

Вони 25 років будували те, що хотіли бачити і в чому хотіли жити: ЄС, НАТО, економіка. І так, це ми заполнили ринок Польщі, це ми їдемо до них робити те, що вони не роблять.

У нас було часу стільки ж, скільки і у них. Але вони змогли, а ми - ні.

І тепер - справами ми маємо заслужити право говорити на рівних. І для початку - самим говорити українською, самим жити по-євпропейськи, і самим зрозуміти - нам ніхто поблажок не дасть.