Другий – пішов. Після Нелі Штепи на волі опинився ще один міський голова Донеччини, що був під слідством за обвинувачуванням у сепаратизмі. Але на відміну від "слов’янської імператриці" його навіть не збираються в Україні далі судити, пише для "Тижня" Єлизавета Гончарова

Володимира Слєпцова відпустили з-під варти в залі міськрайонного суду в Слов’янську. Колишній міський голова прифронтового Торецька начебто внесений до списків з обміну полонених, який очікується найближчого часу. За неофіційною інформацією, його вже бачили в рідному місті, де він має нерухомість.

За два дня до цього було знято обвинувачення з колишнього голови Донецької області Андрія Шишацького: за результатами проведеного досудового розслідування слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження за відсутністю в діях кримінального правопорушення.

Тенденція цікава, й важко повірити, що все це не ланки одного ланцюга. Особливо якщо брати до уваги тісний зв’язок тодішнього голови області з кожним із міських голів, які отримували вказівки безпосередньо від Шишацького.

Читайте також: Міському голові-колаборантові, який організовував мітинг проти ЗСУ в Торецьку, вручили підозру

Заради справедливості варто зазначити, що держслужбовці за майже чотири роки з початку війни все ж отримували покарання за свою прихильність до загарбників. Але покарані здебільшого діячі рівня невеличких селищ чи містечок. За співпрацю з окупантами, наприклад, у листопаді 2015-го Краматорський міський суд засудив голову селищної ради Красноторки Володимира Азарянця на вісім років позбавлення волі. У 2016-му на два роки запроторили за ґрати міського голову невеличкого Золотого, беручи до уваги його каяття та хвороби. Того ж року колишнього міського голову Дебальцевого, вже захопленого російськими військами, було виправдано.

А ось іще один селищний голова, Ігор Костоглодов, у 2016-му був заарештований за підозрою в посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України. Йому загрожує до п’яти років ув’язнення, бо слідство встановило, що в травні 2014-го як голова на засіданні Миронівської селищної ради підозрюваний вніс до порядку денного питання про проведення на території селища референдуму про визнання так званої "ДНР" і надав для цього приміщення місцевого будинку культури.

Але міським головам якось щастить. Хтось пішов із посади майже добровільно. Як голова Авдіївки, що склав повноваження, чи незмінний керівник Лиману, котрий не пішов на вибори після низки скандалів через його зв’язки з представниками “русского мира”. А хтось попри всі підозри продовжує керувати містами вздовж лінії фронту, з виборами чи без них. Є приклади виправдання, як із міським головою Рубіжного, чи, може, це просто параноя, і люди просто стали заручниками обставин? Але в тому, що мери-сепаратисти не просто є на Донбасі, а їх треба покарати, ще 2016 року був цпевнений голова ВЦА Павло Жебрівський, який в в інтерв’ю УП зазначав:“Це навіть не попередження (іншим мерам-сепаратистам), а нагадування, що жодна кримінальна справа не покладена під сукно. Розслідування триває! Друге питання, чи потрібні комусь холості вистріли, якщо немає залізобетонної доказової бази? Щойно стосовно тих чи інших персоналій з'явиться та залізобетонна база, до них так само будуть застосовані заходи, що й до Слєпцова”.

Читайте також: Як Штепа посіяла вітер, бурю з якого нині збирає Донбас. ФОТО, ВІДЕО

Наразі не застосовано, тому зараз до більшості керманичів міст, що були здані загарбникам, нема претензій – досвідчені чиновники дійсно вміють замітати сліди. Мабуть, того ж Слєпцова теж через деякий час було звільнено через відсутність ознак злочину. Але тут втрутилась “третя сторона”: якщо заміна запобіжного заходу справді пов’язана з тим, що колишнього міського голову колишнього Дзержинська чекають для керування десь у Горлівці чи Єнакієвому, то це й непогано. Мешканці Торецька, які були дуже здивовані поверненням Слєпцова, вже висловилися з цього приводу: нехай забирають, нам таке не треба.

А якщо замість нього на територію вільної України повернуть когось із тих, хто перебуває в підвалах окупантів, то взагалі йому ще подякували б! Хтось, правда, шкодує пана Слєпцова: його передають в так звану “ДНР”, представники якої, за його свідченням у суді, катували та загрожували вбити, змушуючи брати участь в організації референдуму. Жартома люди навіть зазначають, що можна взагалі використовувати таку тактику: відправляти в СІЗО тих, кого підозрюють в підтримці сепаратизму, й чекати – кого будуть вносити в списки на обмін. Раз із доказовою базою так погано...

А якщо серйозно, то тенденція щодо виправдання людей, які в той чи іншій засіб підтримували беззаконність та окупацію на Донбасі, показує, що для певних політичних ігор ці персоналії дуже потрібні на своїх робочих місцях. Це стосується не тільки переслідування правоохоронними органами, а навіть морального засудження: зараз багато з тих, хто тримав у руках триколор, навіть не приховують це. Тому що це виявилось не так вже й небезпечно. Судячи з кількості в тому ж СІЗО Бахмута, де сидів Слєпцов, добровольців і бійців ЗСУ, точно безпечніше, ніж брати до рук зброю, щоб захищати свою країну.