Смуток та розчарування ширяться українською стрічкою ФБ. 

Читаю я адекватних, на мій погляд, людей (фільтри для цієї адекватності намагаюся тримати досить прискіпливими). І що я бачу: один пише в коментарі другого, що забанив третього. Всі троє - люди, яких би я хотів бачити в умовній партії "адекватних людей України". А тут - найменша зневіра і "до побачення".

В іншому пості четверта адекватна людина жаліється на те, що в Україні не знайдеться "справді адекватних", з якими можна було би робити справжні зміни країни. І тому все так погано.

Читайте також: Знайти правильну позицію

"Там де три українці, то два гетьмани".

Сумно це, як на мене. Нам треба більше довіри. Вміти розуміти, що всі неідеальні. І тому треба рухатися на зустріч один одному, вміти слухати один одного.

Звичайно, можна посилатися на травматичний досвід минулого, коли протягом століть на наших теренах культивувалася тільки одна навичка - виживання. А особливо, у 20 сторіччі. І це виживання не передбачало довіри, а навпаки - підозру та зневіру в інших.

Але без довіри та діалогу ми пропадемо. І знову ж таки, стільки адекватних людей про це пишуть, а потім бац - і банять інших, як на мене, акдеватних людей. Хоча би у ФБ спілкувалися або слухали (читали) принаймні один одного.

А все це я написав для того, щоб поставити питання. Що робити через півтора роки, коли будуть чергові вибори? "Яка цікавая цьому альтернатива?" (С) 

Що думає з цього приводу ДемАльянс, який я підтримував останні чотири роки, наприклад?

Чи може в нас бути феномен Макрона?

Бо одні адекватні люди (наприклад, Ярослав Грицак) говорять, що наступні вибори ми (середній клас) програємо, тому треба свідомо готуватися до 2024 року, а у 19 році достатньо засвітитися.

Читайте також: Гетьманчук: Герої та антигерої для України

Інші адекватні люди (такі як Юрій Романенко та його колеги з Українського Інституту Майбутнього) натякають на те, що якщо у 2019 партія середнього класу не отримає переконливого результату, то гаплик - можна впевнено пакувати валізи з країни.

І вот я вже готовий не тільки фінансово, а навіть діями (не тільки в день голосування та постами у ФБ) підтримувати якийсь консолдіований політичний проект середнього класу та майбутнього України. Але куди чи до кого йти?