Про що ж іще зараз писати в рубриці "особисті фінанси", якщо не про курс гривні? Адже від нього багато в чому залежить наше з вами життя-буття, пише у своєму блозі на "Новому часі" викладач Единбурзької бізнес-школи Іван Компан. І хоча НБУ запевняє, що головне – це не курс, а інфляція, і з цим важко не погодитися, простій людині курс, як відображення економічної ситуації в країні, все ж ближче. З інфляцією складно: вона буває базовою та небазовою, попиту і пропонування, збалансованою й ні, та й розраховується то так, то сяк – залежно від потреб того, хто рахує, а курс у нас один – магістральний, що визначає життя всієї країни. Колись був "по вісім", а сьогодні по "двадцять дев'ять і вісім"! І все зрозуміло. А запитай про інфляцію, то крім фахівців яка вона, ця інфляція, до пуття ніхто й не знає! За відчуттями, коли на базар йдеш, так відсотків п'ятдесят щонайменше, а уряд говорить, що всього 13.7%, ось і починаєш плутатися.

Та що там говорити, із курсом якось усе зрозуміліше. Саме він для простих українців і є головним індикатором економічної ситуації у країні. Адже не секрет, що багато хто змушений час від часу витрачати, а то і просто проживати заощадження попередніх років, які, природно, в доларі або євро. А контрабандисти, ці "моторчики" економіки західних і приморських регіонів? Адже не гривнею ж вони розраховуються за товар із закордонними побратимами? А працівники "бурштинової" індустрії, що процвітає? А сім'ї, які отримують валютні перекази на прожиток від годувальників, що розвивають економіку Польщі, Італії та Португалії? Зрештою, є ще й політики, чиновники, бізнесмени й інші "непмани", що часто виїжджають за межі Батьківщини й переживають про курс. Повірте, не так уже й просто, коли платиш за келих шампанського десь на гірськолижному курорті у швейцарських Альпах, множити в голові двозначні числа, за звичкою переводячи ціну в гривні. По-перше, для деяких це непосильне розумове напруження, і без калькулятора ніяк, а по-друге, як подумаєш, скільки мінімальних, навіть щедро збільшених владою зарплат випаровується разом із дрібними бульбашками ігристого напою, аж страшно стає.

Читайте також: Долар по 30, або Чому девальвує гривня

То чого ж чекати в майбутньому? Яким буде курс гривні до долара за місяць або два? Відповідь проста – напевне цього не знає ніхто! Але поміркувати можна...

На користь того, що падіння гривні зупиниться, свідчить низка чинників. Насамперед, горезвісна "теорія сезонності", розроблена українськими експертами на основі спостережень останніх трьох років. По-друге, прогнози цін на експортну сировину, які начебто мають оптимістичний вигляд. По-третє, на думку скарбників деяких великих банків, міжбанківський валютний ринок перебуває у стані еквілібріуму. Це добре і вселяє надію на стійкість гривні.

Але чи надовго еквілібріум збережеться? Насамперед, це залежить від співпраці з МВФ. Чи зможемо догодити, надурити, розжалобити, вибирайте будь-яке слово, тоді перемога. Якщо МВФ дасть грошей, то й "теорія сезонності" підтвердиться, й динаміка цін на сировину стане менш актуальною. Не дасть – пиши пропало! Девальваційні грудень і січень, як у казці про дванадцять місяців, можуть настати саме до так званого міжнародного жіночого дня або на так звані травневі.

Ще одна теоретична надія на зміцнення курсу – це прямі іноземні інвестиції. Хоча, по правді кажучи, ми вже давно забули, який вони мають вигляд. І до виборів навряд чи згадаємо. Навіть закон про приватизацію, прийнятий парламентом, не допоможе. Якщо щось вартісне й виставлять на продаж, по-чесному, та ще й покупці знайдуться, все одно процес продажу великого об'єкта – це місяці. Так що я б на приватизацію 2018-го особливих надій не покладав.

Ну, що ще? А, зовсім забув – $3 млрд, позичені заради "долара по вісім" у Росії. Програємо апеляцію – буде боляче! І морально, і фінансово.

Читайте також: Що відбувається зі гривнею та яким буде її курс

Напевно, є ще значні чинники, але я сміливо додав би до них "не-". Всі вони незначні, на тлі "дружби" з МВФ. Як у старому анекдоті про людину, що мала двадцять дві причини не грати в карти на гроші. На прохання назвати хоча б одну, вона не замислюючись відповіла: "Грошей немає!". Так і наші двадцять дві умови стабільності гривні залишаться порожнім звуком без грошей МВФ.

Ну й останнє – я не скидав би з рахунків чорний ринок. Гастарбайтери, контрабандисти, чиновники, політики й інші комерсанти, які володіють значними обсягами євродоларової готівки, – велика сила, здатна зрушити ринок в один або інший бік. Тож багато чого залежатиме й від того, які емоції охоплять усіх цих щасливих володарів готівкової іноземної валюти. Що переважить? Страх – у доларах і під матрацом, або жадібність – у гривні й на депозиті? А перші емоції є шанс випробувати вже цього тижня – від поведінки нашої делегації в Давосі, де президент спробує хоча б трішки відновити довіру міжнародної спільноти й послати сигнал фондові про гаряче бажання взяти ще трохи в борг.

Що ж у підсумку? На мою думку, все просто – якщо довгостроково, то зберігайте, а краще інвестуйте в ринки капіталу, в доларах або євро. Це дозволить вам спокійно спати й насолоджуватися життям. Хочете адреналіну й 15% річних на гривневому депозиті або від володіння ОВДП – нехай щастить. Зрештою, це просто тиха заводь порівняно зі криптовалютою.