Початок тривіальний: 17 січня Рада національної безпеки і оборони схвалила і запропонувала "Президентові України внести проект Закону України "Про національну безпеку України" на розгляд Верховної Ради України".

А далі розпочавсь "італійський страйк".

Почім зволікання?

Президент з Рішенням РНБО погодився і Указом №21/2018 від 2 лютого ввів  його у дію. Тягнув два тижні, хоч сам очолює РНБО.

Ще через тиждень м’яко поквапили американці: 9 лютого на твіттері їхнього посольства міністр оборони США Дж. Меттіс закликав "до швидкого прийняття законодавства, що забезпечить міцну правову основу для реформ у сфері оборони для підтримки безпечної і демократичної України".

Делікатний натяк не подіяв і 21 лютого Заступник держсекретаря Дж. Саліван в академії МЗС України повторив, що Верховна Рада повинна якнайшвидше прийняти закон про національну безпеку. І знов американська амбасада оприлюднила це на сайті.

Далі вдавати ніби Банкова не слідкує за електронними ресурсами посольства США не випадало, і 23 лютого представник Президента у парламенті І. Луценко обнадіяла: "Президентом подано і визнано як невідкладний законопроект про нацбезпеку і оборону".

Того ж дня це ретранслював офіційний сайт гаранта, однак станом на 25 люте на сторінці ВРУ "Надходження законопроектів за період 17.02.2018 - 25.02.2018" законопроект не значився.

Читайте також: Захід програв Кримську кампанію чи Кримську війну?

Чого ж він понад місяць мурижиться? Не дотерли, не доторгували?

Підвищення статусу акту про нацбезпеку

Чинна Стратегія національної безпеки України, затверджена Указом Президента № 287 від 26.05.2015. А пропонується проект закону, що підвищує статусність, позаяк указ президента усього лиш підзаконний акт.

Справа того вартує, бо вищу юридичну силу матиме лише Конституція, а вищу практичну — накази і розпорядження Міністра внутрішніх справ (про що згодом).

Нарешті взято курс у НАТО

Стратегія національної безпеки, передусім, має спиратись на власні сили, того вона й національна. Та навіть наддержави прагнуть безпеки колективної, інші — й поготів. "Сильні народи мають завжди союзників, слабі народи мають тільки опікунів" (О. Горновий). На жаль Україна союзників не має, хоч у нашому випадку це слід віднести не до слабкості народу, а до слабини влади.

Подивуймось: діюча стратегія від Порошенка серед основних цілей має "забезпечення інтеграції України до Європейського Союзу" і усього лиш "формування умов для вступу в НАТО"! Не скажу, що автор заслуговує за це імпічменту, але точно — не подяки.

Наче невдогад йому, що Євросоюз не є організацією безпековою, це — союз політичний і економічний, тоді як НАТО — союз військово-політичний. Самі країни ЄС знаходяться під його захистом! Й нам треба чимскоріш туди.

А президент навіть у 2015-му (!)не квапився, дозріває серед аутсайдерів: п.3 ч.3. ст.2. Законопроекту передбачає "набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північно-Атлантичного договору" . Минуло понад 26 років з відновлення незалежності і понад чотири — російської агресії, як два та два склали!

Назад, до поліційної держави!

Зате з розбудовою поліційної держави не забарились, а Законопроектом хочуть її увінчати. Недарма, серед без пекових органів так випинається МВС. Не скромним місцерозташуванням (стаття 17) — пихатим змістом.

Ч. 3. ст.17: "До системи МВС входять Національна поліція України, Національна гвардія України, Державна прикордонна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій та Державна міграційна служба України, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України". Зараз до цієї системи із них належить лише Національна гвардія. Он як розмахнулись!

Розмахнулись дочасно: на сайті МВС усі 5-структур уже красуються під брендом "Органи МВС"! Але — незаконно.

Чиновне рейдерство

Нацгвардія без питань: "Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України" (ч.1 ст.1 закону "Про національну гвардію").

Інакше з нацполіцією: згідно ст. 2 закону "Про національну поліцію" — це центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабміном через Міністра внутрішніх справ. Як бачимо, міністр на кшталт кур’єра між урядом і поліцією. І ні слова про належність до системи МВС.

Хоч якраз поліція мала б туди належати. Та, мабуть, далось взнаки партнерське тертя із суміжною по дружньому тераріуму командою Саакашвілі (Аваков / Деканоідзе).

А ось прикордонники, за законом, до МВС і його міністра, не мають жодного відношення. У законі "Про Державну прикордонну службу України" вони й не згадуються.

Але ж кортить додати до системи 45000 прикордонників-військовослужбовців (ст. 6 ). Тож 16 жовтня 2014 р., Кабмін видає Постанову № 533 "Про затвердження Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України", за якою вигадана "Адміністрація Державної прикордонної служби України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ".

Читайте також:  У законі про реінтеграцію Донбасу є кілька суперечностей – Снєгирьов

Ні сіло, ні впало Міністра внутрішніх справ штучно пов’язали з прикордонниками, а тепер хочуть їх цілком підкорити! Випадок волаючий: за сутністю, за беззаконням, за нахабством. Після цього ординарне поглинання Державної служби України з надзвичайних ситуацій виглядає прісно.

Постанова Кабміну А. Яценюка "Про затвердження Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій", № 1052 від 16 грудня 2015 р.: "Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ". Як нацполіція. Тільки там закон, тут — урядова постанова.

Стосовно Державної міграційної служба України, Яценюкова Постанова № 360 від 20.08.2014 "Про затвердження Положення про Державну міграційну службу України" калькує Указ Януковича № 405/2011 від 06.04.2011: «Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України».

Правда Яценюк демократично замінив сполучник «і» сполучником «та». Я-2, як наслідувач Я-1. Хоч акти ці клінчують, обидва й досі чинні.

Вимальовується типова рейдерська схема: втертись по крапельці, а згодом — поглинути. Наразі фінішують, ладнають монстра — всесильне МВС. Пояснювати очевидну загрозу зайве – треба протидіяти.

Що не безнадійно, маємо успішний прецедент. Президентський законопроект "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях", №7163 мітив контрабандно, заднім числом, протягти "особливий період", що перетворювало, загалом позитивний проект, у цілком негативний. Своєчасним сполохом, зокрема цьому запобігли.

Ситуація аналогічна, сподіваюсь, таким же буде й результат.

Борис БЕСПАЛИЙ для UAINFO