Прочитав нещодавно інтерв’ю судді Конституційного суду В. Городовенка, у якому той обурюється позицією Громадської ради доброчесності (ГРД), яка, мовляв, припинила свою участь у перевірці служителів закону Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (ВККСУ).

Проте шановний суддя забуває про один факт. ГРД ж здійснила свій демарш не просто так, а через системне ігнорування її позиції під час перевірок суддів.

Читайте також: Реформа судів буде проходити без участі громадськості 

Власне, Громадська рада доброчесності (ГРД) утворена (теоретично) аби допомагати Вищій кваліфікаційні комісії суддів України (ВККСУ) у встановленні відповідності кандидатів на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності.

ГРД збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо кандидата на посаду судді і передає її Вищій кваліфікаційній комісії суддів України.

Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що кандидат не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то ВККСУ може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами (з шістнадцяти).

На практиці ж усі рішення ГРД просто ігноруються.

Щоби не виявили у ГРД щодо суддів (участь у сумнівних оборудках, репресії майданівців або просто «життя не за грошима»), на це ніхто не зважає. Просто штампують рішення.

Тобто, ГРД, наче, цілком собі законний орган, але, очевидно, утворений виключно з метою замилювання очей громадськості та «західним друзям». Мовляв, дивіться як ми успішно суди реформуємо. От тут у нас – громадські активісти. Вони все бачать, усіх перевіряють…

А реально одержуємо чергову фасадну «реформу фас», в якій новий прогресивний орган створили, поставили перед ним амбітні задачі щодо контролю, навіть якісь повноваження виділили… Але реально ми нічого змінювати не будемо і робитимемо те саме, що і раніше. От так все у нас чудово.

В такій ситуації скандальне завершення історії було лише питанням часу. Ті, кого в Адміністрації Президента першочергово планували на «красиве громадське прикриття», не захотіли ним бути.

І тепер, очевидно, не без вказівки з Банкової починаються виступи поважних суддів, що, мовляв, ГРД «саботує реформу», яку, власне, в цих умовах і реформою назвати важко.

Читайте також: Сто днів роботи "нового" Верховного Суду: підсумки та застереження

Висновки з цієї історії наступні:

– задача більшості реформ вбачається у максимальному замилюванні очей за мінімальних змін;

– якщо навіть громадськість залучають до цих процесів, то намагаються звести до рівня «масовки»;

– якщо ж залучені активісти починають обурюватися – їх обвинувачують…. У спробах зриву реформи.

Так і живемо…