Протягом останніх років пакистанська армія значно посилила свою роль у політиці країни та суспільстві. Цей інститут завжди грав визначальну роль у політичному житті будь-якого пакистанського уряду, ефективно тримаючи електоральне поле під своїм контролем і не гребуючи втручанням у політику, якщо це загрожує їхнім інтересам.

Лише за останні 70 років Пакистан пережив понад 20 військових переворотів. Одразу після здобуття незалежності у 1947 році Пакистан занурився у період політичної нестабільності, внутрішніх міжусобних чвар, інтриг і конфліктів.

За перші 9 років існування незалежного Пакистану у державі змінилися чотири прем’єр-міністри, чотири генерал-губернатори та один президент. При цьому країна не мала ані ухваленої Конституції, ані чітких правил політичної гри, ані сформованої системи, а відтак керування державою було більше схоже на гру в «гарячу картоплю», у якій політики швидко передавали небезпечне кермо з рук у руки або втрачали його.

В умовах кризи політичної системи, пов’язаної з нездатністю молодої мусульманської демократії пустити коріння в культурне та соціальне середовище Пакистану, естафету підхопили ті, які на той момент були найбільш стійким і міцним інститутом влади — військові. Саме армія зберігала внутрішню легітимність у Пакистані та була достатньо потужною структурою, яка могла втримати ситуацію.

Тому вже у 1958 році відбувся перший військовий переворот. Цей рік вважається точкою відліку, коли пакистанська армія взяла країну «під нагляд» і втручалася, якщо ситуація виходила з-під контролю або загрожувала існуванню військового класу. За всю історію Пакистану жоден прем`єр-міністр країни не втримався на своїй посаді до кінця терміну. Вони або йшли у відставку, або їх звільняли, або прибирали внаслідок переворотів.

До сьогоднішнього дня вплив військових на політичне життя Пакистану лишається величезним. Вони визначають, хто саме може брати участь у виборах, контролюють провідні медіа, можуть тиснути на політиків і коригувати зовнішньополітичний курс країни. Протягом останніх двох років цей вплив посилився на тлі зростання внутрішньополітичної нестабільності в Пакистані та поглиблення конфлікту між армією та правлячими політиками.

Зокрема злам стався у липні 2017 року, коли Верховний суд усунув з посади прем’єр-міністра Наваза Шаріфа за звинуваченням у відмиванні коштів та корупції. Рішення суду підтримали й військові, у яких останнім часом зберігалися напружені відносини з Шаріфом та його командою. Останній планував зменшити вплив армії на політику та посилити над ними контроль цивільних державних структур. Через постійну політичну нестабільність економічна ситуація в Пакистані з кожним роком погіршується.

Постійні політичні чвари всередині парламенту змушують військових замислитися про майбутнє політичної системи Пакистану, особливо в умовах глобальних трансформацій світового порядку, серед яких центральною є зміна поколінь та зростання кількості молодих людей у країні. Вони сьогодні формують протестний потенціал дляв владних еліт, а також доволі уразливі до пропаганди з боку ісламських екстремістських течій. Останні, хоча й перебувають під «ковпаком» пакистанської армії, лише чекають моменту, коли вирватися та захопити владу.

 З огляду на такі небезпечні обставини та зростання соціального напруження всередині суспільства через погіршення економічної ситуації і неможливість втілити в життя кілька ключових для Пакистану інфраструктурних проектів військові виробили власний план подальшого розвитку держави.

Він полягає у тому, щоб створити кілька політичних проектів з ісламістським порядком денним, войовничою популістською риторикою, схильних до авторитаризму під егідою армії. Підтримка популізму або просто дозвіл йому піднятися у політичній площині Пакистану — новий тренд, який дозволить армії зробити дві базові речі: задовольнити попит населення, граючи на радикальних популістських гаслах, та знищити політичних опонентів у вигляді більш поміркованих сил, наприклад найбільшу партію у парламенті на чолі з Навазом Шаріфом, якого військові нещодавно усунули з посади через рішення Верховного суду.

Крім цих двох цілей, пакистанська армія стала заручником і власних геополітичних відчайдушних розрахунків. Річ у тім, що остання тенденція покращення стосунків між Індією та Китаєм змушує Пакистан, який є стратегічним супротивником Індії, переглядати свою геополітичну стратегію.

Читайте також: Как Украина и США борются с Россией за рынок оружия Индии

У цей же час Пакистан скочується у соціально-економічну безодню. Прагнення Китаю залагодити відносини з Індією продиктовані азійським прагматизмом реалізувати свій проект глобальної транспортної системи «Новий Шовковий шлях». Для китайців Індія була б набагато кориснішою як союзник, а не ворог. У цьому контексті цінність Нью-Делі зростає в рази.

Однак цього не можна сказати про сусідній Пакистан, ситуація у якому все більше відштовхує інвесторів. Постає питання ролі Пакистану в Південній Азії, якщо Індія дійсно нормалізує стосунки з Китаєм. На тлі збільшення політичної ваги Індії в регіоні Пакистан відповідає рефлексіями у вигляді нагнітання ескалації та посилення підтримки екстремістських рухів. Пакистанська армія все ще живе у світі власних хворих фантомів історичного ревізіонізму та багаторічного конфлікту з Індією навколо штату Кашмір. Відповідно, її реакція на зміну геополітичного ландшафту — це лише посилення агресії і радикальності. Звідси і план з підтримки нових політичних партій, які уособлюють в собі ці рефлексивні рухи.

Однак така політика несе із собою й величезні ризики. Партії, які поступово з`являються на політичній арені Пакистану, культивують ідеї ісламського екстремізму, ескалації війни з сусідніми Індією та Афганістаном, а також посилення підтримки відверто терористичних рухів.

Це загрожує тим, що ситуація в певний момент може вийти з-під контролю і стати загрозою вже самим військовим. Враховуючи той факт, що Пакистан — це ядерна держава, потенційна дестабілізація матиме катастрофічні наслідки для регіону.

 Зараз пакистанські військові розкладають яйця в різні кошики. Фаворитами для них є дві політичні сили — ісламістська партія «Мусульманська ліга» на чолі з Мухаммедом Якубом Шейхом і головна опозиційна ісламська партія «Рух за справедливість» на чолі з Імраном Ханом. Перша партія пов’язана з відомим на весь світ імовірним терористом Хафізом Саїдом, який став співзасновником «Мусульманської ліги». Його оголошено у міжнародний розшук Сполученими Штатами та Індією за підозрою у причетності до терактів 2008 року у місті Мумбаї. У США обіцяють 10 мільйонів доларів за інформацію про місце перебування Хафіза Саїда. У той же час це відома інформація, адже він від січня цього року перебуває під домашнім арештом в Ісламабаді в Пакистані.

Військові затримали його і тримають «на гачку», змушуючи його партію підігравати політичним планам армії. Друга партія вже давно функціонує у пакистанській політиці. Вони є послідовними критиками прем’єр-міністра Наваза Шаріфа та вітали його усунення з посади глави уряду. Імран Хан — головний пакистанський опозиціонер, якого підтримують військові. Вони роблять ставку саме на нього як на наступного прем’єр-міністра, неформально підпорядкованого армії.

 Партія «Мусульманська ліга» як політичний проект військових була створена за два тижні після того, як прем’єр-міністра Наваза Шаріфа прибрали з посади рішенням суду, довічно заборонивши йому займатися політикою. Однак партію ЦВК реєструвати відмовилася. У такий спосіб військові заспокоїли частину населення, яка виступала проти реєстрації екстремістів на парламентські вибори. Крім того, негативну реакцію створення партії викликало у США та Індії. Вашингтон — стратегічний союзник Пакистану в цьому регіоні, а відтак армія, зав`язана на фінансовій допомозі з боку США, пішла назустріч американцям і притримала реєстрацію партії.

Однак лідер «Мусульманської ліги» Мухаммед Якуб Шейх успішно подав документи як незалежний кандидат, а його партія відкрито за нього агітує на вулицях, площах і в медіа, хоча формально й не зареєстрована. Відтак військові формально вирішили проблему реєстрації сумнівної політичної сили, але в той же час продовжили просувати свій політичний проект перед виборами.

Крім цього, пакистанська армія готується до створення ще однієї ісламістської сили, яку має очолити Фазлур Рехман Халіль — засновник і колишній командир ісламської екстремістської фракції «Рух моджахедів». Його бойовики багато років діяли на території спірного штату Кашмір, де влаштовували рейди проти індійських військ. Але це ще не все. Халіль — співзасновник «Руху ісламського джихаду» — ще одного угруповання, пов’язаного з терористичною мережею «Аль-Каїда».

А в 1990-х роках Халіль став одним із командирів фракцій «Аль-Каїди» у світі під проводом Усами бін Ладена. З 2000 по 2005 рік він також допомагав перевозити бойовиків «Аль-Каїди» з Пакистану до Афганістану, коли там були американські війська. За це його арештували у тому ж році, але згодом відпустили. З того часу він спокійно живе на околицях Ісламабада і зберігає тісні зв’язки з пакистанською розвідкою. Зараз його теж готують під новий політичний проект на виборах.

Відтак, щоб уникнути цього, правляча верхівка намагається створити під них партію, яка нібито захищатиме інтереси та права саме цієї групи людей. Цей план несе в собі великі ризики, адже загравання з ісламістами та відвертими екстремістами може дестабілізувати ситуацію в Пакистані. Проти таких дій активно виступають Сполучені Штати, які нещодавно вступили в конфлікт з пакистанською армією через проблему Афганістану.

Пакистанська розвідка багато років підтримує терористичний рух «Талібан» на території Афганістану. Цим вони підривають будь-які зусилля американців стабілізувати ситуацію у країні. Через це адміністрація Трампа зайняла більш сувору позицію щодо свого союзника Пакистану та заморозила їм фінансування. А нещодавно Вашингтон зазначив, що додасть Пакистан до списку держав — спонсорів тероризму. Тому цілком можливо, що армія використовуватиме свої небезпечні політичні проекти в тому числі й для тиску на США, щоб ті відновили фінансові вливання та поставки озброєння.

Читайте також: 10 самых необычных военных баз. ФОТО

Із цією новою тенденцією Пакистан вступає на дуже небезпечний шлях, який може завершитися по-різному. Військові можуть як успішно розіграти цю партію і нейтралізувати своїх опонентів, посиливши свій контроль над владою, так і не втримати ісламістську хвилю і відкрити «ящик Пандори» в ядерній державі, яка має дуже хитку внутрішньополітичну ситуацію і збройний конфлікт із сусідніми Афганістаном та Індією.

Якщо це станеться, ситуація загрожуватиме не лише міжнародній системі безпеки та усьому регіону Південної Азії. Але на мій погляд, найближчим часом пакистанська армія заграватиме з ісламістами, зареєструє одну-дві партії для участі у виборах, щоб розмити електорат своїх опонентів, посилить підтримку не такій радикальній опозиції з «Руху за справедливість» та обере собі «кишенькового» прем’єр-міністра. Питання лише у тому, чи вдасться їм після цього вчасно спустити на гальмах свій ісламістський запал, який так активно розігріває населення просто перед голосуванням.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram