Сучасна українська держава – це затхле болото.

Можна виокремити три основних класи:

– нанівець патерналізоване населення,

– постсовкова номенклатура (зокрема, з погонами) у високих кабінетах, 

– бандитсько-олігархічна ”еліта”. 

Читайте також: Одна з найбільших загадок української політичної історії

Всі вони дивним чином зацікавлені у мутних та непрозорих правилах.

Першим це дає можливість виживати, другим – заробляти, а для третіх болото – найкраще середовище для існування та панування.

Ще є невеликі струмки з чистою водою – мисляче і реформаторськи налаштоване громадянське суспільство (модернізатори). Його представники є противниками, а то й ворогами, трьох зазначених класів.

Пропонована модернізаторами глибока очистка нашого болота їх лякає. Перші бояться змін, бо звикли, що зміни завжди на гірше. Другі бояться втратити владу – джерело наживи. Треті просто не зможуть існувати в правовій державі.

Захід нам теж не допоможе. Бо там бояться різких змін в Україні. Хоч визнають, що такі зміни необхідні. Таке протиріччя має досить просте пояснення.

Якщо внаслідок кардинальних реформ щось піде не так (а це в нас часто), і в центрі Європи почнеться велика біда, то рятувати нас доведеться тому ж Заходу.

Приймаючи біженців і посилаючи гуманітарні вантажі. Тому цивілізованому світу важливіші не наші реформи, а така-сяка макрофінансова стабільність. Ніяких ПнВК! Зростання економіки на 2-3% в хороші часи і регулярні імпортовані кризи – план на десятиліття.

Читайте також: Дрік: Співпраця з олігархами руйнує ідею нових лідерів в зародку

Для північно-східного заклятого сусіда теж все просто – чим смердючіше наше болотце, тим їм краще.

А ще всі наші сусіди отримують додатковий бонус – потоки найактивніших освічених і працьовитих українців.

Нинішня ситуація влаштовує всіх. Окрім модернізаторів, звісно. Але їх мало. До того ж, вони ніяк не можуть об‘єднатися і виступити єдиною освіжаючою хвилею.

Невже болото – наша доля навіки?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram