Раніше я навіть до кінця не усвідомлювала, чим для мене є прапор України. Відчувала гордість за свою країну, але справжнє розуміння через сердце, через душу прийшло вже під час війни.

Лише в 2014 році, коли мене вивезли через сепаратистські блокпости і я побачила в Сватовому прапор України, в мене потекли сльози...

Читайте також: Чому Крим має стати національною автономією кримськотатарського народу

Тому я добре розумію, що відчуває сьогодні кримськотатарський народ на анексованій території Криму. Відчуття, напевно, такі ж, як і у справжніх українців, які сьогодні живуть на окупованій частині Донбасу й чекають звільнення від окупанта.

Цього дня хочеться всім нам – і кримськотатарському народові, й українцям – побажати максимальної витримки й не втрачати віру в перемогу.

Читайте також: Українські борги перед кримцями

Вірю, що в Криму поряд із прапором України майорітиме кримськотатарський прапор. Для цього ми маємо діяти розумно, будувати стратегію повернення анексованих територій та об'єднувати свої зусилля із друзями в боротьбі зі спільним ворогом – агресором.

Крим – це Україна!

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram