Я зрозумів важливу річ: у нашого народу не може бути єдності щодо оцінки більшості суспільних змін: "перемога" чи "зрада". Те, що прихильники капіталізму оцінюють як перемогу, прихильники соціалізму вважатимуть зрадою. І навпаки, те, що прихильники соціалізму оцінюють як перемогу, прихильники капіталізму вважатимуть зрадою. Прийняті за останній рік закони дають багато прикладів обох випадків.

Це все тому, що наше суспільство сильно поділене між прихильниками капіталізму та прихильниками соціалізму. Причому прихильників соціалізму чисельно більше, а вимоги міжнародних фінансових організацій та Євросоюзу (відповідно до підписаної нами угоди), навпаки, в бік капіталізму. Тому й "зради" так багато.

Читайте також: Одна з найбільших загадок української політичної історії

Ви скажете, що будь-яке суспільство сильно поділене між прихильниками капіталізму та прихильниками соціалізму. І матимете рацію. Але в більш зрілих суспільствах обидва полюси представлені відповідними політичними партіями. Ці партії чітко проголошують свої наміри й борються за голоси виборців. Якщо перемагають прихильники капіталізму, отримуємо Францію. Якщо перемагають прихильники соціалізму, отримуємо Грецію. Все чітко.

У нас же немає ні правих, ні лівих, ні капіталістів, ні соціалістів. А кандидатів та партії оцінюють не за програмами (там може бути написано, що ми прагнемо соціалізму, чи капіталізму, чи обох разом, чи третього шляху, чи рай на землі, бо все одно ніхто не читає, а хто читає, той не вірить), а за єдиним фактором -- чи можна цим людям вірити, чи ні.

Читайте також: Чотири джерела фінансування політичної кампанії в Україні

Отже, насправді наше суспільство поділене не на прихильників капіталізму та прихильників соціалізму, а на романтиків і прагматиків. Перші готові повірити тим, хто раніше обманув, а другі не готові.

Ну а далі вже кожна із цих категорій поділяється на лівих і правих.

Продовжуємо #Політичні_нотатки, залишайтеся з нами.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram