Президентські рейтинги – наразі улюблена розвага. Може того, що від цього гаранта вже ніхто нічого не чекає.

Лава запасних пухне: до патентованої десятки Соціологічна група «Рейтинг» днями додала ще непрохідну четвірку: Є. Мураєв 4.2%, С. Тарута 1.5%, А. Яценюк 1.3%, Р. Безсмертний 1.2%.

Так загрались, що забули де ворота: президента обираємо тільки одного! Це – майорат влади, а не хіт-парад, фестиваль чи конкурс краси.

Це й не парламентські вибори де переможці усі, хто здолав бар’єра. Там для рейтингу цікаві усі, спроможні бодай на кілька відсотків, тут – лише фаворити.

З поваги до тих хто рейтинги замовляє, складає і бере в них участь, й гадки не маю, що вони не бачать явно непрохідних. Чого ж рейтинг засмічують? Чого бюлетень хочуть засмітити?

А якщо про перемогу не йдеться, тоді про що? Про які-такі інтереси: приватні, корпоративні, деструктивні – не з’їсти, так понадкусювати?

Читайте також: Три речі, про які забувають у прогнозах щодо президентських виборів

Не сподіваюсь, що усі сьогоднішні технічні фігуранти, і завтрашні технічні кандидати (чи їх ляльководи) одумаються: що ж я роблю? Куди лізу? Нащо під ногами плутаюсь?

Просто мотивую, чого технічних сприймаю не як кандидатів, а як баласт.

Через тернові парослі до зернятка правди

Президентські рейтинги поза офіційною виборчою кампанією вважаю шкідливими, методу їх складання і склад рейтинг-листів – фальшивими. Це – гріхи замовників (за потурання соціологів).

А роботу самих соціологів, якість опитування – поважаю. Тут наявний парадокс – це, якби якісно робити дурну роботу: скажімо, лічити піщинки у жмені.

Полічили: перше місце традиційно у Ю. Тимошенко – 17.1%.

Усі мотиви, якими ми керуємось при голосуванні і рейтингуванні, не охопити, але довіра і надія – наскрізні. Довіра до Ю. В. спирається, зокрема, на послідовну соціальну політику (достойні зарплати, пенсії тарифи, «юліна тисяча»).

Надія – на здатність виконати запрограмоване: сильний лідер плюс сильна команда. Лідерство – багатократно підтверджене, здатність тримати удар аж до граничного протистояння проросійському режиму Януковича.

А «Батьківщина» єдина парламентська партія ще з минулого століття (заснована 09.07.1999), без ребрендів. Представлена у всіх скликаннях парламенту відтоді і до сьогодення, за цієї каденції виграла усі шість загальних виборів до ОТГ. І націлена в майбутнє: 15 червня на форумі «Новий курс України» проголошена амбітна інноваційна ініціатива: Новий суспільний договір.

Читайте також: Політичне лідерство, якого бракує Україні

Строго кажучи, на цьому можна б і закінчити, бо єдиним конкурентом пані Юлії є Адміністративний ресурс під псевдонімом «Порошенко». 7.8% – це рейтинг П. Порошенка, а рейтинг Адмінресурсу, як водиться, в тіні.

Без технічних кандидатів Ю. Тимошенко, ймовірно, перемогла б вже у першому турі. Та куди від них, сердег, подінешся?

Друге місце, майже з половинним відставанням, у А. Гриценка – 9.7%. У сучасній політиці він існує тільки як рейтинг. Подібно як кілька років тому Н. Королевська була рекламним феноменом, це – феномен соціологічний.

Та крім соціології і політики, існує й етика. Як професійний військовий, екс-міністр оборони, який під час війни поза війною, має сміливість домагатись поста президента/головнокомандуючого? Може бути одне, може — інше, але ця суміш несумісна. Це – моральний казус.

Третій у рейтингу Ю. Бойко від Опоблоку – 8.9%. Мотиви його підтримки різні, та спільний знаменник – російський вектор. Такі є й серед симпатиків інших фігурантів: Є. Мураєва 4.2%, В.Рабіновича – 3,7%. У разі неучасті останніх, рейтинг і результат Ю. Бойка зростуть. Якщо технічні кандидати нашкодять однотуровій перемозі Ю. Тимошенко, то Ю. Бойко може вийти у другий тур.

В.Зеленського – 8,5%, і С. Вакарчука - 6.6%, я б оминув – наразі їм не світить. Шкода лише, що сплутали вибори з фестивалем. А ще шкода, що своєю технічною участю, шкодять виборам в один тур. Так само, як і інші техніки.

В один тур вкладемось чи на два розтягнемо, воно ніби й дрібниця. Але  не при війні: пауза між турами – яма владної слабкості, бонус агресору. Тож і на минулих виборах я обстоював однотуровість.

Тоді фаворит був інший, зараз – Ю. Тимошенко. Але є логіка національної консолідації. Бо понад усіма симпатіями і антипатіями вивищується одне ім’я – «Україна».

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram

Борис БЕСПАЛИЙ для UAINFO