Останній тиждень для Луганська виявився насиченим. Перші справжні бої в межах міста під прикриттям живого щита, бомбардування з гранатометів військових частин з житлових будинків — все це стало реальністю. Луганчани відчули себе заручниками, але панічний страх перед розгортанням війни примусив їх боятися всіх — і бандитів, і АТО.

Перший тиждень першого літнього місяця розпочався зі штурму прикордонної застави у кварталі Мирному. Дві доби оборони об’єкта закінчилися відступом прикордонників у «місто безпечної дислокації», заявами про так і не надану допомогу сил АТО та враженнями луганчан від справжнього бою. В Інтернеті є відео, як біля одного з підвалів, де причаїлись терористи, пострілом в голову було вбито бандита.

Ним виявився так званий заступник Болотова — Сергій Пуга на прізвисько Москва. Три рази засуджений, він абсолютно точно вписувався в атмосферу влади «Луганської Народної Республіки». За кілька днів до смерті, розчарований ситуацію «революціонер» жалівся на те, що назад вже дороги немає.

Місцеві бандити реально відчули, що влада, яку вони, здавалося б, взяли в руки, їм остаточно не належить. Понад те наявна одвічна проблема бандитської анархії — внутрішня боротьба, яка посилилась тим, що в область було завезено величезну кількість «казаків» і кавказців. «Їм все одно кого вбивати», — сказав Пуга перед смертю. Кривава авантюра виявилась пасткою для багатьох. Бандити хотіли відчути себе хазяїнами в регіоні, натомість зрозуміли, що потрапили до власних же лещат. Але запізно.

Двері до пастки, щоправда, достатньо привабливі. Платня для бойовиків зараз чимала — 500 ненависних американських доларів на день. До лав терористів подалось дуже багато шахтарів, навіть із зарплатнею від семи до 15 тисяч на місяць. Шахти півдня області майже спорожніли. Нікому добувати «чорне золото». Куди цікавіше і прибутковіше стріляти з автоматів та гранатометів по оточених військових частинах.

Дивна і трагічна ситуація трапилась на початку тижня в самому серці Луганська. Луганчан шокувала «атака» української авіації установи обласної держадміністрації. Чи була така атака, чи це була помилка терористів при спробі збити винищувач, достеменно невідомо. Але ОБСЄ поквапилося зробити висновки, що то був саме авіаудар.

Кілька разів з’являлася і зникала заява з сайта ОБСЄ щодо цього випадку. Як свідок події, можу сказати, що після трагедії бандити самі неодноразово відганяли людей від епіцентру. Навіть МНСники не могли одразу стати до своєї роботи — їх просили відійти, мовляв, літак повертається і готується до чергової атаки з повітря.

Але ніякий літак нікуди не повернувся. Доступ же до всього скверу напроти ОДА був фактично перекрито. Через кілька днів, відвідавши те саме місце, я помітив, як кількість «воронок», чи просто ямок в землі значно побільшала. Але так чи інакше ніхто з приводу цього випадку експертної оцінки не давав.

Одразу наступного дня відбулась чергова спроба захопити військову частину. На цей час бій відбувся в місці, оточеному зі всіх боків багатоповерхівкою, яку луганчани звуть «Курська дуга». «Курська дуга» ж для самих бійців Нацгвардії тривала десять годин запеклого бою, після чого, відстрілявши всі набої, гвардійці відступили.

В Інтернеті поширено ганебну чутку, мовляв, солдати змовилися з терористами і просто відстріляли патрони в повітря. Цинічна брехня. Тому доказ — загиблі терористи і два десятка поранених нападників. Казарму було зруйновано, знищено вогнем автопарк. Всю ж мерзенність ситуації підкреслила оприлюднена бандитами фотографія вбитої солдатської вівчарки.

Поведінка терористів дедалі більше скидається на істерику. Всім стало зрозумілим — насувається хмара. Хмара рішучих дій з боку АТО. «Ми маємо залишити випалену землю під ногами цих фашистів. Ми повинні відключити світло, по можливості, воду — все, що стосується життєзабезпечення цих фашистських варварів.

Все населення, від малого до великого, закликаю, по можливості, знищувати або повідомляти у військові формування Луганській народної армії. Ми не повинні залишити їм шансу», — нервово заявляє «губернатор» Болотов, видаючи тон Геббельса, який, відступаючи з українських теренів, закликав до тактики випаленої землі. У промові Болотова лише не вистачало отруєних криниць і шибениць.

Луганчани дійсно перелякані. Багато хто намагається покинути Луганщину. Всі на вулицях з тривогою прислухаються до звуків у небі. Луганськ з хвилюванням чекає інаугурації президента. Зрозуміло, що після неї має початись активна фаза АТО і в нас. У цьому немає сумнівів, але сумнів є у професійності виконавців. І це підсилює хвилювання. Ніхто не хоче повтору Слов’янська, і ясним стає необхідність вводу військового стану та термінового втручання.

Назад немає вороття ні у бандитів, ні в АТО, ні у луганчан, що залишилися між двома прицілами. Потрібен професійний лікар, який впевненими рухами почне видаляти цей бандитський гнійник, який вже вразив сепсисом весь Донбас.