На Київському Майдані починалося третє тисячоліття. Воно має бути прекрасним. Це відчували всі, у кого є душа й серце. Це має бути тисячоліття оновленого, справжнього християнства, відновленого гуманізму, цілком нового геополітичного мислення.

Це не красива декларація. Науковий і технічний розвиток уже зараз здатен дати можливість усьому світові не боротись за існування тяжкою працею чи війнами, а вільно вибирати кожній людині і кожній країні сферу діяльності чи саморозвитку. При умові визнання за сильними права радити і допомагати, а не завойовувати і диктувати.

Видно, Росія в її нинішньому стані влади і суспільства почуває себе не здатною жити в оновленому світі. Від самого виникнення країна жила постійними загарбницькими війнами. Причім, виходячи з того, що переможені щораз виходили на вищий економічний рівень, ніж переможець Росія, війни не служили збагаченню держави, а служили виключно підтриманню іміджу, слави.

Війна стала для Росії своєрідним наркотиком, заради якого можна пожертвувати всім: грішми, людьми, своїми й чужими, здоровим глуздом. Російське суспільство можна об’єднати виключно не за щось чи когось, а проти ворога. Тож я впевнена: Путін і російська пропаганда з першої миті Майдану загорілися до нього лютою ненавистю не тому, що Майдан київський міг спровокувати Майдан московський, а тому, що інстинктивно відчули свою непотрібність у світі новому, майбутньому, прообразом якого є самоорганізація Майдану.

Війна на Донбасі – це війна минулого, обманного, мертвого проти нового, живого, щойно народженого. Мертве надіється вижити, відібравши життя в живого. У всього живого. Тож зрозуміло, чому Росія провокує і країни Скандинавії, і Прибалтику, і США: вона не тільки Україну намагається знищити, щоб убити все живе, Росії потрібно стерти з карти півсвіту. 

Російська влада володіє тільки двома засобами впливу: обманом і насильством. Тому, поки Лавров відбріхується в Німеччині чи Чуркін у Нью-Йорку, російські «Гради», танки, гармати руйнують і вбивають. Та, замість учитися іншим підходам, російські владці уперто надіються: іще трохи брехні й істерії, іще трохи куп трупів – і перемога буде їхня. І сьогодні представники Росії в ПАРЄ виставляли бойовиків ДНР-ЛНР «божими агнцями», котрі усього лиш «добивались культурной автономки», ніби не помічаючи на прапорі ДНР двоголового орла. Керівництво НАТО гостро відреагувало на слова Путіна про контингент в Україні; а на мою думку, набагато більше їх мали б стривожити слова: «Украина сдерживает». Бо якби не стримувала планів Путіна Україна, то «Гради», цілком можливо, били б уже не по Маріуполю, а по Кракову чи Вільнюсу.

Людська психологія має запобіжні механізми, тому люди в Європі чи США знають, але бояться усвідомити цифри: більше 5000 убитих (середнє містечко в США!), більше 1000000 тих, хто тулиться по чужих кутках (це більше, ніж є людей у більшості європейських столиць!). Це насправді війна.

Кривава, безжальна, дико, варварськи жорстока через накручування російської пропаганди. Європа боїться усвідомити, що Росія бореться за своє виживання у 21 столітті з мисленням 14 століття, тому буде користуватися будь-якими методами, не зупиниться ні перед чим. І вже тим більш не зупиниться перед умовляннями й висловленнями стурбованості!

Особливо ця війна страшна тим, що безглузда. Ще ніколи не бувало, щоб майбутнє не наставало. Завтра настає все одно.

Тож третє тисячоліття, тисячоліття оновленого розвитку людства, настане все одно. Питання тільки в тім, почнеться воно 2015 року, оплачене кількома тисячами жертв, чи почнеться воно 2019, 2024, 2045 року, оплачене вже міліонами чи сотнями міліонів смертей. Починатись третє тисячоліття мало 2013, з мирного Майдану, де співали і грали класику.

Путін не дав. Через те, що Путін боїться настання завтра, уже загинули тисячі. Українців і росіян. Якщо світ і далі буде нерішуче топтатися на місці, то заплатить за нерішучість міліонами людей у всьому світі.