Вчора вранці приголомшила звістка: в боях за Україну загинув мій друг МАРК ГРЕГОРІ ПОПЛАВСКІ (псевдо Франко). Весь день розшукували, де його тіло.

Він воював у батальйоні Донбас Семена Семенченка і загинув у боях за Іловайськ. Знайшли з генераломи Скипальським , Радецьким та депутатом багатьох попередніх скликань Бортником у Харківському морзі. Сьгодні літак з Харкова привезе його тіло до Києва. 

Війна. Загибель наших вояків на українському сході стала звичною.

Чому я про Марка?

Це американець українського походження, народжений в Америці, в Нью-Арку. Служив у чині майора американського спецназу. В 91-му (зрозуміло чому?) добровільно подав у відставку.

Він появився в Україні відразу після відновлення нашої державності, у 92-му. І глибого занурився в українське життя. Його американський погляд на наші проблеми завди був вичерпним, мудрим, по-синівському болісним. Працював менеджером у різних укранських фірмах. Брав найактивнішу участь в Помаранчевому та Євро-майданах.

Після Євромайдану відмовляється від американського громадянства і приймає наше. І добровольцем іде на фронт захищати Україну. У квітні ми довідуємось, що Марко вже добровольцем воює в батальйоні Донбас.

Виявилося, що він відмовився від американського громадянства тільки для того, щоб Путінські гончаки не базікали, що американці воюють у наших лавах.

Я вже звернувся з листом до президента Порошенка, щоб Марка посмертно нагородити найвищою державною нагородою і поховати на Аскольдовій могилі з усіма українськими почестями.

P.S. У суботу він дзвонив і казав, що в середу, 20-го буде в Києві у відпустці...

Тепер, дорогий Марку, твоя відпустка вже вічна. Україна схиляє над тобою свою материнську голову.